Стрімкий розвиток технологій повертає сферу навчання та розвитку до основ

Стрімкий технологічний прорив змінює те, чого ми вчимося, але ми маємо визначитися, чи повинні технології змінювати те, як ми навчаємося, — пише Енн Марі ДеКароліс (Anne Marie DeCarolis), світова лідерка у L&D-сфері, яка фокусується на розширенні можливостей сьогоднішніх і створенні умов для майбутніх лідерів.

Технологічний прогрес не лише мотивує фахівців із навчання та розвитку (L&D) залишатися в курсі найсучасніших технологій, але й повертає їх до основ. Чому? Нинішні темпи розвитку змушують експертів у всіх галузях бути допитливими. Ніхто більше не може виступати в ролі всезнаючого мудреця. Натомість експерти змиряються, визнаючи, що вони вміють і чого не знають, і повертаються до позачасових методів пошуку можливостей для обміну інсайтами.

L&D-професіонали знімають свої вчительські капелюхи на користь фасилітаторів. Вони знаходять новий сенс у навчанні в процесі роботи та просувають організаційні моделі поведінки, які вкорінюють, підтримують і поширюють інсайти. Цей технологічний бум може остаточно закріпити їхнє місце як стратегічних бізнес-партнерів. Для того, щоб професіонали у сфері навчання змогли розквітнути під час цього буму, необхідно переосмислити власну кореневу систему та повернутися обличчям до сонця.

Перегляньте «коріння»

Кожну нову технологію і тренд потрібно оцінювати з точки зору перевірених парадигм навчання. Коріння цього нашого поля йде глибоко, незважаючи на те, що воно часто заплутане і понівечене маскуючими бур’янами. Те, як дорослі вчаться розвивати нові навички та моделі поведінки, не залежить від технологій. Нові технології, які допомагають цим природним процесам або полегшують адміністративний тягар, є корисними для поля.

Технології та науковий прогрес також сприяють розширенню наших знань про мозок і те, як він працює. Що краще ми розуміємо людський розум і поведінку, то краще ми можемо служити людям, пропонуючи їм рішення для навчання. Технології демістифікують внутрішню роботу мозку, щодо якої ми висували гіпотези, тестували і часто робили вигляд, що знаємо її. Лідери в галузі нейронауки та навчання, орієнтованого на мозок, такі як Лорен Вальдман (Lauren Waldman), використовують технології, щоб зрозуміти, як мозок навчається. Обмін цими знаннями допомагає фахівцям у сфері навчання пробиватися крізь шум і повертатися до основних учасників процесу.

Щойно освітяни будуть озброєні справжніми знаннями про методи і теорії навчання, наша увага може переключитися на розвіювання міфів про розвиток за допомогою технологій, які існують серед учнів. У світі, де є додатки для всього, нескінченні ланцюжки потокового контенту і, здавалося б, мудрі персональні помічники в наших кишенях, дорослим корисно нагадувати про те, як ефективно сприймати інформацію, і шукати конструктивних порад щодо того, як практикувати і застосовувати нові знання на практиці.

Однією з найпоширеніших помилок серед учнів є те, що навчання відбувається лише в авдиторії або за комп’ютером. Модель 3E стверджує, що розвиток відбувається через досвід і вплив, а також через освіту; ця модель розглядає весь робочий день як можливість для безперервного навчання. Дехто порівнює цю модель із відомим принципом 70:20:10, який заохочує, але не передбачає, що навчання має бути пропорційно диверсифікованим. Коли співробітники отримують можливість розглядати кожну зустріч як шанс для навчання, технології стають допоміжним засобом, а не вимогою чи опорою.

Поверніться до «сонця»

Світло підкреслює те, що працює, і розсіює те, що не працює. Коли освітяни «йдуть за сонцем», ми орієнтуємося на північну зірку і встановлюємо лакмусовий папірець для того, як і де ми витрачаємо наші зусилля.

Оскільки культура навчання охоплює нові технології, освітяни повинні глобально мислити про наскрізні рішення для розвитку талантів. Технології можуть забезпечити стійкість і масштабованість програм для традиційних пропозицій, таких як наставництво, а також наповнити новим змістом навчання just-in-time завдяки вбудованим можливостям у багатьох бізнес-платформах, що використовуються в робочому потоці. Коли навчання перетворюється з того, що ми робимо час від часу, на наш засіб щоденного успіху, значний прогрес спостерігається не лише в освітній галузі, а й у роботі загалом.

Технології також впливають на те, як фахівці в галузі навчання керують знаннями, розширюють можливості для відкриттів і документують інсайти. Історично склалося так, що ці ключові бізнес-функції часто покладалися на навчальні команди, і потреба бізнесу в них не зникла. Адже темпи створення знань стрімко зростають. Нові технології допомагають професіоналам йти в ногу з часом, розбиратися в інформаційному перевантаженні та здобувати нові інсайти.

Зрештою, оскільки освітяни продовжують зосереджуватись на досягненні своїх основних цілей, технології можуть бути використані для посилення зусиль із вимірювання впливу і рентабельності інвестицій, що досі залишається складним і розмитим завданням. Технології дають змогу вдосконалити вимірювання, діагностику й аналітику. Оскільки технології генерують більше точок даних, ніж будь-коли раніше, спеціалісти з навчання повинні відмовитись від марнославних показників на користь синтезованих інсайтів, які приносять цінність. Сонце випалює імлу і висвітлює важливі показники, які тільки технологія може вивести на поверхню в масштабі.

Ризик «перезволоження»

Зосереджуючись на нашому автентичному корінні і дозволяючи сонцю розвіювати темряву і розгубленість, навчання позиціонується як стратегічний партнер і консультант. Цей підхід «зверху-вниз» і «знизу-вгору» залишає одну область для роздумів. Які ризики пов’язані з надмірним поливом нашої квітучої «рослини навчання»?

Розвиток технологій часто призводить до того, що ми стаємо жертвами синдрому «блискучої нової іграшки». Це або відволікає нас тугою за тим, що ми не можемо собі дозволити, або тим, що, як ми сподіваємося, буде новою срібною кулею. Ми граємося з цією іграшкою, а потім вона опиняється в горезвісній шафі. Це сповільнює нашу здатність обслуговувати учнів і може створити надто складний технологічний стек, який відштовхує частину нашої клієнтської групи.

Нові технології також створюють проблему несумісності з існуючими платформами або сприймаються як необхідність оновлення всіх існуючих матеріалів до найновішого інструменту без розбору. Це питання є делікатним, оскільки зворотне також може призвести до неприємностей. Застарілі інструменти відштовхують учнів, дискредитують цінність контенту, а навчальні команди виглядають несучасними. Використання належних технологій у відповідний спосіб і в потрібній мірі — це тонка грань, яка заслуговує на виважений підхід.

Висновок

Щоб навчитися процвітати в умовах технологічного буму, ми мусимо спиратися на наше позачасове коріння, остерігатися повені і тримати на світлі всі нові ідеї та інструменти для ретельного розгляду.