Професор Фелпс з австралійського університету провів цікавий експеримент. Протягом місяця він розділяв студентів на групи по четверо й доручав їм за 45 хвилин вирішувати управлінські задачки. Найкраща команда отримувала приз — 100 доларів.
Студенти не знали, що в деякі групи було підсаджено спеціальних людей, які виконували доручені їм ролі. «Байдужий» закидав ноги на стіл і занурювався у свій телефон. «Злосливий» підчас обговорення робив саркастичні зауваження типу «Та ви знущаєтесь?» або «Ви, мабуть, ніколи раніше ніким не керували».
«Песиміст» мав такий вигляд, ніби в нього вчора померла улюблена кішка, й весь час сумнівався, що задачу взагалі можна вирішити і команда здатна це зробити.
Фелпс з’ясував: навіть коли троє з чотирьох учасників були здібними й мотивованими, неконструктивна поведінка четвертого знижувала ефективність усієї групи на 30-40%.
Отже, ефективність команди більше залежить від того, чи є в ній хоча б один слабкий учасник, а не від того, скільки в ній сильних.
Висновок: завдання керівників та ейчарів полягає не в тому, щоб допомагати сильним співробітникам, а в тому, щоби позбавлятися слабких. Сильні впораються самі, якщо слабкі не будуть отруювати їм життя.