Інновації у сфері охорони здоров'я

Lawton Burns є професором управління системами охорони здоров'я, директором Wharton Center for Health Management and Economics та автором книги "Інновації у сфері охорони здоров'я" (The Business of Healthcare Innovation). На відміну від тих досліджень, які зосереджують свою увагу на медичному персоналі та лікарнях, державному регулюванні та медичному страхуванні, ця книга фокусується на тій сфері, про яку ще дуже мало написано: на виробництві продуктів охорони здоров'я (від фармацевтики та біотехнології до медичних приладів та інформаційних технологій). Burns доводить, що фокус на виробництво є надзвичайно важливим не лише через те, що ми почали набагато більше довіряти медичним технологіям, але й через те, що подальші дослідження у цій сфері вимагають надзвичайно високих витрат. Нижче подається фрагмент інтерв'ю, наданого професором Burns-ом виданню Knowledge@Wharton.

З.: У своїй книзі Ви звертаєте увагу на те, що витрати на інновації у сфері охорони здоров'я постійно зростають. Чи можете Ви навести приклад інновації, яка коштувала особливо дорого? Чи означає це, що виробники просто відмовляться від розвитку технологій та ліків? Або, у крайньому разі, використовуватимуть більш жорсткі критерії, визначаючи, в якій сфері їм продовжувати дослідження, а в якій — ні?

В.: Найбільш очевидним прикладом є ICD (implantable cardiac defibrillator) — прилад, який підтримує роботу серця. Один екземпляр такого приладу коштує $25000. Але попри це, навряд чи у найближчому майбутньому виробники перестануть витрачати кошти на інновації у сфері охорони здоров'я. Передусім це можна пояснити дійсно дієвою системою охорони здоров'я у США. Існують люди, які готові платити за те, щоб медицина розвивалася, гроші поступають також через систему державної компенсації та через фінансових посередників, якими виступають системи страхування. Зрештою, хорошим поясненням, чому у США можуть дозволити витрачати такі кошти на розвиток технології охорони здоров'я, є той факт, що американці можуть собі це дозволити.

З.: Це призводить до цікавого питання. Чи є спосіб визначити, за яку технологію будуть платити, а за яку — ні? Який вид інновації, на вашу думку, є виправданим?

В.: Раніше в США існував Центр Технологічного Фінансування, який підтримувався державою. Зараз цей центр більше не існує. Інновації в сфері медичних технологій на даний момент фінансуються на місцевому рівні. Вони підтримуються страховими компаніями, а також тими медичними установами, які в майбутньому планують використовувати ці технології. На разі бачимо дуже фрагментарний і децентралізований процес.

З.: Яку роль у всьому цьому процесі відіграють безпосередні споживачі? Чи завжди вони вимагають найновішого обладнання та технологічного забезпечення?

В.: Американці звикли до найновішого і найкращого. Для багатьох із них вартість не має значення. Майже у кожного є медичне страхування і вони очікують, що саме за допомогою такого страхування будуть оплачені їхні потреби. Щодо тих рис, які відрізняють США від інших країн, то можна говорити, що американці тут мають певну перевагу і набагато швидший доступ до інноваційних технологій. Їм не доводиться чекати в чергах. Якщо лікар дозволив, а пацієнт погодився — то будь-яка нова технологія чи ліки стають доступними.

З.: Чи існують приклади таких технологій, які потрібні споживачам, але які ніколи не будуть винайдені через економічні чи соціальні фактори?

В.: Щоб відповісти на це запитання, слід звернутися до етичного боку справи. Наприклад, Art Kaplan занадто багато розмовляв про ліки від імпотенції та подібних речей. Той спосіб, яким ці прилади та продукти рекламувалися, щоб охопити більш широку аудиторію, ніж це дійсно необхідно, можливо, був занадто агресивним. Щось подібне трапилося і з Merck-Vioxx, який був вироблений для специфічного сегменту пацієнтів. Проте в подальшому його починали прописувати все ширшим і ширшим категоріям пацієнтів, аж поки не виявилося, що насправді він спричиняє певні серцеві проблеми. Важко сказати, чи повинні ми відмовитися від таких технологій та ліків, але, можливо, слід звузити сферу застосування деяких із них.

З.: Ви говорите про фармацевтичний, біотехнічний сектор а також сферу медичних винаходів та IT. Рівень зближення між усіма цими сферами зростає. Які приклади такого зближення Ви можете навести і які нові можливості виникають у зв'язку з цим?

В.: Прикладом такого зближення є наприклад зближення у сфері фармацевтики та технології. Щоб розробити новий продукт, виробник з однієї сфери, скажімо, технологій, повинен залучити іншу сферу, скажімо, фармацевтику, для того щоб використати певні ліки як витратний матеріал для цього приладу.

Іншим прикладом конвергенції є, наприклад, розробка різноманітних імплантатів. Для того, щоб створити діючий колінний чи плечовий імплантат, вам слід використати спеціальне тестувальне обладнання. Окрім того для процедури вживлення імплантату також необхідні спеціальні технології.

Звісно, таке зближення різних сфер передбачає, що виробники знатимуть специфіку роботи інших секторів.

З.: Якщо дійсно існує така тенденція до зближення, тоді яким чином повинна виглядати діюча бізнес-модель? Чи зможуть альянси, працюючи разом, зменшити вартість розробки нових технологій? Чи вплине на ціну інновацій глобалізація?

В.: Насправді, існує тенденція до збільшення ціни продукції, яка виготовлялася із використанням праці кількох структур. Я не думаю, що конвергенція сприятиме зниженню цін. Наприклад, якщо раніше колінний імплантат виготовлявся однією структурою, то після вживлення для консультацій вам слід було звертатися саме до цієї структури. Якщо ж тепер у його створенні бере участь кілька галузей, то для консультацій у Вас може виникнути необхідність звертатися до кожної з них. А це означає збільшення вартості, а не навпаки.

Щодо розвитку альянсів, то тут слід звернути увагу на різну величину пріоритетів для різних галузей. Скажімо при випуску спеціального обладнання, яке використовує ліки для своєї роботи, необхідно залучення двох галузей: технологічної та фармацевтичної. Але для технологічної галузі це буде основний вид діяльності, а для фармацевтичної — ні. Таким чином бізнес модель бізнес-модель першої галузі повинна бути максимально пристосована до структури такого співробітництва, а фармацевтичної — не обов'язково.

З.: Останнє запитання. Коли читати сучасні газети, можемо прослідкувати дві основні тенденції, про які часто пишуть. Перша — це надмірні зарплати генеральних директорів, а друга — непомірні витрати фармацевтичних компаній на ліки. Фармацевтичні компанії звинувачують також у встановленні занадто високих цін на продукцію, яку вони виробляють, та відсутності інновацій. Вони намагаються виправдатися тим, що дослідження та розвиток нових фармацевтичних продуктів потребує довгого часу та грошей. Що Ви думаєте з цього приводу?

В.: У цьому є певний сенс. Галузь фармацевтики це суб'єкт надзвичайно великого ризику, оскільки спроби винайти нові ліки є дуже складними і часто невдалими. Проте, існує і зворотна сторона медалі, адже фармацевтичні компанії витрачають кошти не лише на розвиток на дослідження, але й на рекламу своєї продукції. За рахунок чого, вартість ліків також зростає. Теоретично обмеження витрат на маркетинг означало б зменшення ціни ліків. Але мало яка компанія піде на цей крок, адже їй слід конкурувати і отримувати прибуток.

Ярослав Федорак, за матеріалами Knowledge@Wharton.