Ким ми хочемо бути як лідери?

У наведеному нижче інтерв'ю Мег Вітлі (Meg Wheatley), експерт з питань інноваційного лідерства та автор книги "Лідерство і нова наука" (Leadership and the New Science), пояснює, чому багато компаній повертаються до практик управління, яке базується на страху. Вона також розповідає, чому важливо дотримуватися цінностей та працювати над створенням здорової корпоративної спільноти.

Мег Вітлі (Meg Wheatley)

В.: Тому що багатьом інноваційним лідерам важко здійснювати по-справжньому важливу роботу, потопаючи під тиском бюрократії та провальних рішень. Всім доводиться працювати важко і часто у більшій ізоляції. Висока напруга разом із наростанням страху та занепокоєння суттєво ускладнюють подальше просування вперед. Ситуація додатково погіршується економічною кризою.

Я помітила, що коли я запитую людей, скільки часу вони проводять з колегами, розмірковуючи про уроки, здобуті зі своїх останніх починань та проектів — вони дивляться на мене з подивом. Багато керівників вже забули, що значить керувати, опираючись на досвід спільноти і аналізувати свій власний досвід та оточення.

Більше того, у багатьох компаніях сьогодні дуже важко побачити спільноту. Керівники не лише не допомагають їй виникнути, але й навпаки — руйнують її через сучасні управлінські практики.

З.: Наприклад?

В.: Керівникам більше не вдається мотивувати людей перевіреними способами. Натомість вони самі змушені виконувати накази від ради директорів. У них все частіше виникає відчуття, що вони займаються беззмістовною роботою чи просто втрачають час. Їм потрібно постійно займатися скороченнями та продукувати кращі результати з використанням меншої кількості ресурсів.

Нові команди управлінців часто працюють методами заборон та контролю, обираючи основним своїм інструментом страх підлеглих. І що гірше йдуть справи у компанії, то більш жорстким стає контроль.

Перед сучасними лідерами постає вибір. Вони можуть сфокусуватися на людях та працювати над розвитком їхньої внутрішньої мотивації та створенням спільноти однодумців. Такий підхід неодноразово доводив свою ефективність, але він вимагає відмову від тотального контролю та страху як мотиватора. Або ж вони можуть продовжувати руйнувати і "спалювати" все навколо себе, роблячи контроль ще більш жорстким.

З.:Звідки береться весь цей страх та неспокій? Чи пов'язані вони з непевністю, страхом провалу та втрати роботи?

В.: Так, все з переліченого! Люди неспокійні, бо сучасність гарантує неспокій. Вони почуваються безсильними. Лідери непокояться, що вони не зможуть вирішити проблеми, з якими зіткнулися. Більшість старих моделей, таких як бюджетування, створення стратегії, прогнозування, оцінка тощо — виявляються неефективними у новому мінливому і нестабільному середовищі.

Найважче при цьому визнати, що настав час змінюватися — шукати нових способів для розвитку. Що старі інструменти вже не справляються з покладеними на них завданнями. Це призводить до жахливого циклу: люди, яким страшно, завжди шукають, кого звинуватити у своїх нещастях. Лідери звинувачують персонал, а персонал звинувачує лідерів. У такому стані люди не йдуть на жодні ризики і креативність зникає як явище. Люди витрачають все більше часу на бюрократію, пишучи численні звіти, намагаючись таким чином довести, що їх немає за що звинувачувати.

З.:Чи можливо цьому якось запобігти?

В.: Коли людина губиться у незнайомому для неї місці, єдиний спосіб вижити — це визнати, що ви загубилися і перестати шукати знаки, які б підтвердили вам, що ви знаєте, де знаходитесь. Старі знання та інструменти не допоможуть вам вийти із ситуації. Як тільки ви з цим змиритесь, відразу зможете розпочати пошук інформації, яка допоможе вам переосмислити ваші дії і, можливо, знайти нові шляхи. Ви не можете змінити ситуацію, в яку ви потрапили, але ви можете змінити своє сприйняття цієї ситуації і отримати вигоду з неї.

З.:Але як можна очікувати, що у настільки складній і неоднозначній економічній ситуації люди раптом почнуть переосмислювати свої підходи?

В.: Набагато цікавіше було б відповісти на протилежне запитання: Якщо ситуація настільки складна і неоднозначна, чому ж люди до сих пір не почали переосмислювати свої підходи? Я б сказала, що зараз ми знаходимося на роздоріжжі. Або ми продовжимо падати у велику прірву, або знайдемо абсолютно нові способи діяти.

З.:Під час Вашої промови у ALIA Institute Ви наголосили, що досягнути успіху зможуть тільки ті лідери, яким притаманна персональна духовна дисципліна.

В.: Так, я переконана в цьому! Під духовною дисципліною я не маю на увазі беззмістовну і нудну практику чи релігійні вправи. Натомість, я говорю про регулярну активність, яка спонукає вас більше рефлексувати і аналізувати виклики та проблеми, з якими вам доводилося зіткнутися. Для когось це може бути час, проведений у молитві чи медитації, а для когось — час усамітнення на природі.

Без такої духовної дисципліни я не уявляю, яким чином лідери зможуть підтримувати свою цілісність та фокус. Люди, у яких є ціль в житті, постійно стикаються з перешкодами, викликами, провалами та розчаруваннями. Саме тому багато людей врешті-решт здаються. І саме тому духовна дисципліна настільки важлива. Тому що вона дозволяє день за днем дотримуватися обраного шляху, навіть якщо в якийсь момент цей шлях здається вам нудним чи ви раптом стикаєтесь із труднощами. Результат всіх зусиль стає очевидним набагато пізніше після того, як ви вже думали, що обраний шлях нікуди не веде. Робота може починатися із пристрасті, але свого результату вона здатна досягнути тільки завдяки дисципліні.

Ментальні дослідження також чітко вказують на те, навіщо нам потрібно час від часу сповільнюватися, знаходити спокійне тихе місце і рефлексувати, особливо, якщо до того нам довелося зіткнутися з великою кількістю стресу. Минулої весни я поїхала у довгу відпустку. Я ні з ким не спілкувалася і не взаємодіяла, окрім мого вчителя. І я буквально відчула, як відновлюються мої ментальні здібності. Я відновила хорошу пам'ять та здатність концентруватися. Я читала складні древні тексти і прекрасно їх розуміла. Я відчувала себе ментально живою. Але повернувшись до мого звичного життя, багатого на відволікання, я повернулася і до старих способів діяльності. Буває й таке, що я заходжу до кімнати і не можу згадати, що я шукала. Але тепер я знаю, що причиною такої "забудькуватості" є не мій вік чи слабкі ментальні здібності, а той факт, що я постійно перебуваю під стресом у середовищі відволікання. І я можу відновити свої ментальні здібності, якщо усамітнюсь і сфокусуюсь.

З.:Вочевидь, не кожен лідер здатен бути по-справжньому духовною людиною?

В.: Одне з основних запитань, ким ви хочете бути, як лідер? Який внесок ви сподіваєтеся зробити?

Виявляється, дуже незначна частина людей переймається виключно своїм успіхом та персональними здобутками. Більшість же дбає про інших людей, намагаючись допомогти їм досягнути успіху.

Це запитання — "Ким ми хочемо бути як лідери?" — важливе з огляду на визначення наших цінностей. Ми повинні бути свідомими щодо вибору, який ми робимо. І це має значення не стільки для оточення, скільки, в першу чергу, для самих лідерів.

За матеріалами "The Thought Leader Interview: Meg Wheatley", strategy+business
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.