Дослідження «Жіноче підприємництво України»: кілька питань

В Україні стартував новий дослідницький проект «Жіноче підприємництво України: специфіка, проблеми та перспективи», метою якого є вивчення бар'єрів до успішної придприємницької діяльності серед жінок-підприємців, які працюють в Україні. У рамках цього проекту опитали жінок-власниць бізнесу з 23-х регіонів країни. Дослідження складалося з інтерв'ю та участі в одноденному засіданні жіночої фокус-групи з представницями малого та середнього підприємництва (МСП) з Центральних, Західних та Східних областей України та Києва. Результати дослідження будуть опубліковані у наукових виданнях, представлені на конференціях, розповсюджені серед жіночих громадських організацій.

Ваші увазі пропонується невелике інтерв'ю зі старшим дослідником проекту доктором Джоном Джонсоном (Dr. John Johnson)¹.

Джон Джонсон (John Johnson)

Докторе Джонсон, чому Ви вирішили досліджувати підприємництво в Україні?

Я досліджував підприємництво серед жінок в Україні з 1994 року. З того часу протягом п'яти років жив у Києві та писав дисертацію у цій галузі. У 2012 році разом з колегою Едвардом Гартеном (Edward Garten) з Уолденського Університету ми керували дослідженням, що тривало рік. Хотілось дати можливість жінкам з різних регіонів України висловитись щодо перешкод, з якими вони стикаються у своїй діяльності. Ми подумали: можливо те, що ми почуємо від бізнес-вумен, котрі розпочали свою справу, допоможе досягти успіху іншим жінками, котрі лише починатимуть робити власний бізнес.

Як Ви знайшли успішних ділових жінок у регіонах?

Ми запросили 23-х успішних жінок до участі у дослідженні (інтерв'ю та фокус-група). Ми співпрацювали з українськими дослідниками — більшість інтерв'ю в регіонах країни провели місцеві соціологи, вони також проводили фокус-групу, кодували результати та перекладали їх. Ми з доктором Едом Гартеном більше працювали над створенням методології проекту, допомагали у проведені фокус-групи з українськими жінками та презентували цей проект на конференції у Сполучених Штатах.

Ми зіткнулись із трьома перешкодами під час збору даних.

По-перше, було важко знайти незалежних власниць підприємств у регіонах.

По-друге, важко було знайти таких кандидаток, котрі б повністю відповідали критеріям відбору. Ми шукали українських жінок, які досягли успіху у бізнесі без сприяння родичів чи через успадкування коштів чи таких, що обіймали високі посади, котрі допомогли їм у справі. Це було важко зробити, бо відкриті списки з підприємцями були заповнені жінками, котрим досягти успіху допомогли родичі чи посада. Фактична більшість бізнес-вумен — це або дружини або дочки впливових людей та політиків, котрі виступають у ролі їх протекторів.

Також було важко знайти жінок, котрі були б погодились на інтерв'ю. Дуже багато з них відмовлялись.

Чи Ви дізнались про щось цікаве, або, можливо, якісь результати були несподіваними?

У ході проведення фокус-груп нам розповіли про численні перешкоди, що стають на шляху у жінок-власниць невеликого бізнесу. Вони згадали корупцію, необхідність мати знайомства «у верхах», відсутність допомоги з боку держави (різноманітні установи скоріше перешкоджають розвитку), недостатнє фінансування малого бізнесу, невелику кількість компетентних працівників на ринку у регіонах та бюрократію.

Ми знали, що жінки назвуть більшість із цих факторів, але були й відповіді, котрих ми зовсім не очікували. Незважаючи на те, що учасниці проекту володіють успішним та прибутковим бізнесом, багато з них не наважувались назвати себе «успішними підприємцями». У їх розумінні успіх означає створення та управління дуже великою корпорацією, на противагу просто успішній справі, прибуток від якої задовольняє їх потреби. Це можна пояснити слов'янською схильністю до скромності та недооцінювання себе (на противагу схильності американців до перебільшення та драматизації). Жінки, які володіють малим бізнесом в Україні, часто забувають, що досягнення навіть невеликого успіху у цій справі вимагає значних зусиль, і несправедливо недооцінюють себе.

Чи помітили Ви якісь загальні зміни в Україні?

Було дуже цікаво спостерігати за змінами у суспільстві, які відбулися з часів 1994-го року. Розповіді та інтерв'ю стали доказом того, що успішне підприємництво в Україні є можливим, незважаючи на перешкоди, з якими стикаються жінки. Хоча це і складне та вимогливе завдання — вести власний бізнес. Зараз у країні існує більше перешкод для розвитку бізнесу, ніж ще декаду тому. Все це «завдяки» державному управлінню та теперішньому стану економіки.

Інтерв'ю провела: Світлана Буко, к. соц. н., керівник відділу наукових досліджень Precedent Academics
Переклад та редакція: Віра Іванова, керівник відділу грантів та конференцій Precedent Academics

¹ Джон Джонсон (Dr. John Johnson), старший викладач, доктор наук, професор Уолденського університету (Walden University, США). Має ступінь доктора наук у міжкультурній освіті (Biola University, США) і ступінь магістра в галузі управління людськими ресурсами. Жив у Києві 5 років (1994-1999 рр.) і працював над докторською дисертацією. Писав на теми: культурні зміни в освіті в України, лiдерство в освіті. Розробив близько 1000 підручників, 200 університетських курсів, 100 online-курсів.