Ерік Ріс про підприємців-«підривників»
Хоча сучасні компанії і усвідомлюють підривну силу технології, мало хто з них спроможний гідно реагувати на нові конкурентні виклики, — вважає Ерік Ріс (Eric Ries), відомий підприємець Кремнієвої долини, автор книги «The Lean Startup»1. Він обґрунтував свою думку у розмові з Майклом Чуї (Michael Chui), партнером McKinsey Global Institute. Ось основні тези, на яких зупинився Ріс у цій бесіді.
РЕрік Ріс
(Eric Ries)
|
Оренда засобів виробництва
Чимало часу я присвятив співпраці з великими компаніями, де мене прийнято вважати кимось на кшталт експерта з інновації. (Хоча, як на мене, «експерт з інновації» — це якесь поєднання несумісних за значенням слів.) Отже, до мене постійно звертаються керівники з приблизно таким запитанням: «Навіщо моїй компанії потрібна інновація?». На що я завжди даю одну й ту ж саму відповідь: «Бо без неї ви вмрете». Це дуже всіх ображає — «Як? Ми — компанія зі столітньою історією... Ми — лідери у...». Тоді я у черговий раз розповідаю історію про те, як нікому не відомий хлопчина, знявши з кредитної картки $1000, зробив продукт, який в очах споживачів нічим не відрізняється від гламурних пропозицій головних гравців.
Цікаво, що різні керівники реагують на це однаково: «Що ж, ми купимо цього хлопця, якщо його творіння виявиться успішним». Це свідчить про одне: лідери не розуміють моралі цієї історії. Адже справа не в тому, що може витворити талановите дітисько, а в тому, що будь-хто, маючи доступ до скромної суми грошей, може орендувати засоби виробництва та на рівних конкурувати з вами. Тому вам доведеться боротися не з одним потенційним конкурентом, а з тисячами чи навіть із мільйонами. Як правило, на цьому розмова закінчується. Здебільшого, керівники шукають простих відповідей і не занадто прагнуть заглиблюватися у такі балачки.
Втім, на мою думку, саме зараз розгортаються неймовірні події. Ідея Карла Маркса про те, що сутність капіталізму полягає у праві власності на засоби виробництва, перевернута з ніг на голову. Тепер кожний може орендувати засоби виробництва — тому бізнес по-справжньому демократизується, що водночас означає: ніхто не може почувати себе у безпеці.
Продуктивний провал
Якщо подивитися на графічне зображення бізнес-процесів у великих корпораціях, то це завжди лінійно розміщені діаграми. Але ж підприємництво є ітеративним за своєю природою! Тому наші процеси слід представляти у вигляді кола. Ми повинні активно прагнути помилятися та зазнавати невдач. Проте, згідно ідеології сучасного менеджменту, якщо у вас щось йде не так, вас записують до категорії невдах.
Скажімо, я намагаюся переконати компанії запровадити до атестаційного процесу ідею «продуктивного провалу». Якщо на запитання «скільки продуктивних провалів ви мали цього року?» ваш підлеглий відповість: «жодного» — це означатиме, що людина або відверто бреше, або вона дуже консервативно підходить до виконання завдань.
В обох випадках ми стикаємося з деструктивними поведінковими проявами. Тому розмову краще вести в такому ключі: «Наведіть приклад, коли ви потерпіли невдачу, але при цьому набули цінний для вас досвід?» Запитання можна сформулювати і дещо інакше: «Чи були у вас випадки, коли ви переходили від того, що не працює, до ефективніших підходів?» В мене є купа прикладів, коли керівники могли оцінити дії підлеглого приблизно так: «Ви допомогли зекономити для компанії величезну суму грошей, бо замість того, щоб вкладати в проект $10 млн., ми витратили $100 тис. на експеримент, який переконливо показав: тим не варто займатися.
Справа не в оцінюванні дій людей та прийнятті рішень типу «так чи ні», а тому, щоб вирушити у подорож в одному човні з підлеглими. Зміст управління стартапом — у навчанні та підтримці його команди. І це доволі глибинна зміна, котру треба сприйняти як найвищим керівникам, так і менеджменту середньої та операційної ланки.
Якщо ж вам це не дуже до вподоби, вибір один — вмерти. Тому вирішуйте — чи піти на доволі кардинальні зміни, чи повторити долю Kodak або BlackBerry. Виберіть будь-яку компанію, капіталізація якої впала, скажімо, від $100 млрд. до $5 млрд. за останні кілька років, проаналізуйте її досвід та запитайте себе, чи наші намагання діяти обережно насправді захищають нас від небезпеки?» Особисто я не бачив жодних підтверджень того, що це може бути так.
Пропідприємницька держава
Я думаю, що слід очікувати кардинальних змін у сфері державного управління. З одного боку, політичний безлад, за чим ми спостерігаємо, змушує нас скреготати зубами: «І знову — ми маємо проблеми». Але «за лаштунками», у місцях, на які нікому не цікаво наводити камери, з’являються перші ознаки змін, котрі вселяють надію на те, що ми, хай і шкутильгаючи, рухаємося до нової форми держуправління. В її рамках держава більшою мірою виконуватиме функцію творця платформ, що даватимуть громадянам змогу самим вирішувати власні проблеми.
На моє переконання, один із найцінніших активів, який держава міцно тримає в своїх руках, — це дані. І якщо ми захочемо надати доступ до даних громадянам, котрі, зрештою, оплачують, процес їхнього збирання, з’являться можливості перетворити їх на корисні рішення. Йдеться не про те, щоб розкривати чиїсь приватні таємниці, а лише про те, аби взяти законно зібрані дані та відкрити програмний доступ до цієї інформації для всіх. Якщо це відбудеться, ми побачимо справжній інноваційний вибух, бо, на мою думку, ми наблизилися до межі, за якою розпочинається те, що я називаю «пропідприємницькою державною політикою». Пропідприємницька держава являє собою інструмент надання підприємцям підтримки. Саме це нам потрібно. Стартап — експеримент; і що більше ви їх проведете — то вища ймовірність того, що на світ з’явиться щось насправді значуще.
Тому ви повинні запитати себе: «Які фактори підвищать ймовірність того, що люди засновуватимуть стартапи?» Серед найважливіших чинників — відкриті дані. Якщо ви надасте людям доступ до інструментів, до інформації про те, що відбувається у світі, вони отримають шанс натрапити на досконаліші рішення.
За матеріалами "Disruptive entrepreneurs: An interview with Eric Ries", McKinsey Global Institute.
|
