Із самого початку піца рідко готувалася вдома, тому що мало хто мав вміння розтягнути тісто належним чином. Та й не у всіх були гроші на будівництво спеціальної печі для випікання. Відтак цю страву майже завжди купляли у невеликих крамничках або у продавців піци, які проносили свої ароматні вироби через переповнені неаполітанські вулиці.
Існували й великі місця продажу під відкритим небом, де охочим пропонували більш висококласні варіанти. Там можна було не тільки придбати піцу, але й посидіти на стільцях, щоб зручно поїсти.
Лише у 1830 році з’явилася перша офіційна піцерія. Вона являла собою недорогий заклад – місце для зустрічі багатьох італійців, яке спеціалізувалося на приготуванні піци та було обладнане дерев’яними печами. Такий бізнес виник у Неаполі, його називали Port’Alba. Відкриття ознаменувало народження нового «стилю харчування», яке зараз відоме у всьому світі. Зараз і досі піцерію сприймають переважно як місце, де можна швидко та недорого поїсти.
Як піца набула поширення в США?
Сьогодні піца популярна у більшості країн світу. Часто замовляють доставку піци чи ходять в кафе. Незважаючи на те, що піца не є виключно італійською, не викликає сумніву, що з точки зору культури це знакова їжа Італії. Тим не менше, піца в Сполучених Штатах також може розглядатися як знакова страва, можливо, навіть більше, ніж в країні її народження.
Там вона стала популярним фастфудом, частиною корпоративного підприємства та свідченням американської винахідливості. Піца прибула до США у другій половині дев’ятнадцятого століття разом із хвилею південних італійських іммігрантів. Незабаром багато хто з цих них шукав засоби існування та відчиняв пекарні та продуктові магазини, де продавали піцу разом із основними інгредієнтами.
Перша справжня американська піцерія була відкрита в Нью-Йорку в 1905 році Дженнаро Ломбарді. Як і в інших ранніх піцеріях, клієнтами були переважно іммігранти з півдня Італії, які хотіли поласувати своїми стравами в знайомій і домашній атмосфері.
Як і у випадку з багатьма іншими традиційними стравами італійської кухні, у Сполучених Штатах піца зазнала значних змін. Завдяки американському післявоєнному акценту на надлишок і збільшений розмір порцій, а також, можливо, через бажання бідних італійських іммігрантів їсти більше, ніж вони могли робити вдома, делікатна неаполітанська піца зазнала змін. Колишня легка страва з помідорами та іншими начинками, вона все частіше насичувалася великою кількістю м’яса та сиру, іноді створюючи шматочки вагою до півкілограма.
Піца — це смачна страва, з приготуванням якої часто експериментують – її рецепт можна постійно змінювати та вдосконалювати. Її можна їсти як самостійну страву, так вона смакує разом з салатами, коли прокинувся голод. Може, саме тому вона не встигає набриднути та вже кілька століть має значний попит.
