«Conflict Resilience»: практичний інструментарій для єднання у світі, розділеному конфліктами

Ми живемо в епоху, коли навіть дрібні розбіжності перетворюються на поляризацію. Друзі сваряться через політику, компанії розколюються через внутрішні суперечки, а суспільство живе в режимі «ми» проти «вони». У книзі «Conflict Resilience: Negotiating Disagreement Without Giving Up or Giving In» («Конфліктна стійкість: як вести переговори в разі розбіжностей, не здаючись і не поступаючись») Роберт Бордон (Robert Bordone), гуру переговорів з Гарварду, і Джоел Салінас (Joel Salinas), невролог із Нью-Йоркського університету, пропонують нову парадигму: конфлікт як простір для зростання, а не як мінне поле, що треба обійти.

Від «вирішення» до «стійкості»

Класичний підхід до конфліктів завжди зводився до «вирішення» — знайти компроміс, домовленість чи бодай тимчасовий мир. Проблема в тому, що такий підхід часто маскує справжні розбіжності й не торкається їхніх глибинних причин. Це ніби заклеїти тріщину скотчем замість того, щоб зміцнити фундамент.

Бордон і Салінас пропонують змістити фокус: від швидких рішень до витримки в конфлікті. Вони називають це conflict resilience (конфліктна стійкість) — здатність залишатися в діалозі, навіть коли він неприємний, і не руйнувати стосунки лише через незгоду.

Стійкість тут важливіша за угоду. Адже тільки витримавши «тепло суперечки», ми маємо шанс дійти до справжніх рішень — або принаймні до взаємної поваги.

Нейробіологія сварок: чому нас «зриває»

Книжка пояснює, чому ми часто діємо ірраціонально в конфлікті. Наш мозок — це «машина передбачень», яка інтерпретує розбіжності як загрозу. Звідси п’ять автоматичних реакцій (5F):

• Fight — атакувати,
• Flight — утекти,
• Freeze — завмерти,
• Fawn — підлещуватись,
• Fester — накопичувати образи.

Знайомо? Кожен із нас проходив через ці сценарії. Проблема в тому, що вони відключають свідомість і залишають нас у полоні інстинктів.

Завдання «конфліктної стійкості» — перервати цей цикл і дати собі паузу для усвідомленого вибору.

Три кроки: «назвати, дослідити, ухвалити рішення»

Автори пропонують просту, але дієву модель:

• Назвати (Name). Усвідомити й артикулювати власні емоції. Наприклад, не просто «я злюсь», а «я злюсь, бо почуваюся непочутим». Книжка пропонує навіть техніку «стільців», де ви «сідаєте» в різні ролі й озвучуєте протилежні емоції. Це допомагає розкласти хаос на зрозумілі голоси.


• Дослідити (Explore). Замість контратаки — допитливість. Автори радять практикувати щедрі запитання («Що для тебе важливо в цій ситуації?» замість «Чому ти завжди перебільшуєш?»). Тут працює ідея «глибокого слухання» — не лише ловити слова, а й намагатися зрозуміти логіку іншої сторони.


• Ухвалити рішення (Commit). Після усвідомлення й дослідження — час рухатися вперед. Це може бути угода, продовження діалогу чи навіть чесне «ми не домовилися». Головне — зробити вибір свідомо й із повагою. У цьому кроці допомагає концепція BATNA — знання своєї «кращої альтернативи домовленості». Це додає впевнености й захищає від поганих компромісів.

Це не просто послідовність дій, а структурований процес, розроблений для протидії рефлексивним реакціям мозку та сприяння свідомим, продуманим крокам. Автори представляють цей фреймворк як практичне втілення ідеї «перепрограмування» нашого мозку, що є центральною у їхньому підході.

Інструменти, які працюють у реальному житті

Книжка щедро дає практику. Декілька технік, які варто взяти на озброєння:

• Циклічне зітхання. Подвійний вдих + довгий видих. Це швидко знижує напругу.


• Моделювання вразливости. Лідери, які чесно визнають сумніви, викликають більше довіри, ніж ті, хто «грає залізних».


• Кейси з життя. Від сімейних суперечок до трагедії Boeing, де замовчування проблем стало фатальним. Книжка показує: невміння бути «стійкими» в конфлікті шкодить і стосункам, і корпораціям, і навіть державам.

Чому це важливо саме зараз

«Conflict Resilience» — це не ще одна книжка з порадами про «як не сваритися». Це про нову культуру спілкування. У світі, де розбіжності дедалі частіше виглядають як поле бою, автори пропонують іншу метафору: конфлікт як тренажер для наших соціальних та емоційних м’язів.

Вони нагадують: навіть якщо компроміс неможливий, у нас завжди є вибір — залишитися людьми. І саме ця навичка може стати ключовою для лідерів, команд і будь-яких стосунків у XXI столітті.