Фінансовий менеджмент та залучення додаткових коштів у вищих навчальних закладах

Резюме

Вдосконалення бізнес-освіти в Україні та подальший розвиток ефективного управління економікою в ринкових умовах суттєво залежить від ефективності функціонування множини національних вищих учбових закладів, що надають таку освіту. При цьому дані вищі учбові заклади можна розглядати як з позицій суб'єктів інфраструктури обслуговування освіти так і з позицій ринкового середовища. В таких умовах виникає особливий інтерес до організації форм та методів фінансового менеджменту та залучення додаткового капіталу даними інституціями. Від цього залежить якість послуг, котрі вони надають, що в свою чергу впливає на рівень ефективності ринкового середовища в цілому.

Метою даного документу є підвищення ефективності бізнес-освіти в Україні з метою пришвидшення змін у ринковому середовищі. Даний розділ в межах зазначеної мети виділяє основні проблеми, методи рішення, приклади застосування на практиці та рекомендації, що стосується задач фінансового менеджменту та залучення додаткових коштів у вищих учбових закладах, розглядаючи ці задачі як складову вдосконалення бізнес-освіти в Україні.

Основні проблеми

В процесі реалізації системи фінансового менеджменту та залучення додаткових коштів у вищій школі намітився ряд проблем та діалектичних протиріч. Дана проблема раніше була детермінована як: "Недостатність для ефективного розвитку вищих навчальних закладів України обсягів фінансування"¹. Проте, в тенденції розвитку систем фінансового менеджменту вищих учбових закладів в Україні недостатність фінансування являє собою лише один, можливо навіть неголовний, аспект.

Проблематика фінансового менеджменту в контексті розвитку сучасних українських бізнес-шкіл складається з двох основних частин, котрі можна сформулювати у вигляді запитань:

• Яким чином може фінансуватися бізнес школа в Україні?
• Як бізнес-школі оптимально здійснити керівництво своїми фінансовими ресурсами?

• цілі діяльності бізнес школи;
• організаційна структура бізнес школи;
• фінансові можливості бізнесового навчального закладу;
• ємність і кон'юнктура ринку навчального закладу.

В межах даної головної проблеми виникає ряд підпроблем, котрі пов'язані з головною причинно-наслідковим зв'язком. До даних проблем слід віднести:

• націленість бізнес-школи на отримання перш за все фінансового результату замість досягнення синергічного поєднання зусиль скерованих на покращення якості послуг з надання бізнес-освіти та отримання кращого результату за цей рахунок;
• невідповідність організаційної структури бізнес-шкіл цілям і потребам ефективного фінансового управління;
• невміння фінансових менеджерів бізнес-шкіл здійснювати професійне фінансове управління у відповідності до чинної системи законодавства;
• дестимулювання фінансового управління бізнес-шкіл правовим та податковим середовищем в Україні;
• переважне зростання управлінських та власницьких інтересів, що приводить до зародкового стану зовнішнього контролю;
• несприятлива динаміка відсоткових ставок у фінансових інституціях, що не дозволяє використати концепцію управління структурою залучених коштів (фінансовий лівередж);
• неефективне використання (зловживання) концепцією операційного важелю (лівереджу) при формуванні та обґрунтуванні нових освітніх програм бізнес-школою;
• недостатнє використання концепції часової вартості фінансових потоків в контексті оплати слухачами послуг з надання бізнес-освіти;
• практично повна відсутність застосування в практиці фінансового менеджменту бізнес шкіл інструментаріїв фінансового бюджетування та управління оборотнім капіталом;
• неефективне фінансове управління наявними фіксованими активами та, як наслідок, достатньо повільне нарощування і створення нових елементів основних фондів та відсутність сформованих фондів довгострокових вкладень.

• недостатність фінансування необхідного для функціонування вищих учбових закладів;
• низька ефективність, а часом повна неможливість залучення кредитних ресурсів бізнес-школами;
• нерегулярність та недостатній обсяг державного цільового фінансування (характерний перш за все для державних ВУЗів);
• низька платоспроможність населення, що знаходить відображення у збільшеному попиті на освітянські послуги надані за рахунок державного фінансування та недостатнім рівні оплати даних послуг у випадку навчання на комерційних засадах;
• відсутність фінансування за рахунок пасивних доходів від сформованого фонду довгострокових вкладень;
• недостатнє використання бізнес-школами потенціалу надання додаткових послуг, зокрема консалтингу, як джерела додаткових поступлень у бюджет бізнес-школи.

• Причини виникнення проблем

Подані вище причини та наслідки проблем, що виникають в галузі фінансового менеджменту вимагають системного підходу стосовно їх вирішення. Перш за все необхідно детермінувати стратегії вирішення даних проблем.

• Можливі стратегії вирішення проблем фінансового менеджменту та фандрайзінгу бізнес-школи

В залежності від домінуючої схеми фінансування бізнес-школи та враховуючи можливу наведену вище схему її фінансових потоків українські бізнес-школи можна поділити на наступні чотири класи:

1. Державна бізнес-школа зі збереженням централізованої системи фінансування.

   Така бізнес-школа існує у більшості державних вищих учбових закладів у вигляді економічного факультету чи факультету менеджменту. Даний тип бізнес-школи немає юридичної самостійності і його фінансова політика визначається у відповідності до цілей і місії вищого учбового закладу в цілому. Домінуючим типом доходів даної бізнес-школи виступає цільове фінансування підготовки спеціалістів в межах дозволеного державою (ліцензованого) обсягу та державне фінансування програм розвитку таких ВУЗів. Значно меншим джерелом фінансування такої бізнес школи виступають плата за навчання. Грантові надходження та спонсорські внески і пожертвування в таких бізнес-школах традиційно розвинуті в незначній мірі. Доходи від формування фонду довготермінових інвестицій відсутні повністю. Серед видатків переважали видатки пов'язані з заробітною платою та оплатою комунальних послуг.

   Даний тип бізнес-школи не має достатнього простору для фінансових рішень, прийняття котрих у даному випадку є утрудненим. Єдиною можливою перевагою цієї форми виступає більш жорсткий державний контроль за якістю навчання та учбових програм.

2. Державна бізнес-школа з госпрозрозрахунковою децентралізованою системою фінансування.

   Цей тип бізнес-школи утворився на протязі останнього десятиліття і традиційно оформився у вигляді інститутів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів при великих державних вищих учбових закладах. Маючи можливість протягом ряду років самостійно приймати фінансові рішення та будучи фінансово відокремленим від свого засновника, даний тип бізнес-школи мав всі атрибути юридичної та фінансової самостійності, включаючи власний розрахунковий рахунок. Структура доходів такої бізнес школи в якості основного компоненту містить плату за навчання студентів, менш вагомою часткою у ній представлені такі елементи цільове фінансування, котре переважно представлене у вигляді різноманітних форм перепідготовки на замовлення фонду зайнятості. Грантове фінансування, пожертвування чи пасивні доходи в таких організаціях переважно відсутні взагалі. Основною сферою видатків такої організації виступають видатки пов'язані з розвитком та збільшенням її майна, другою вагомою часткою є заробітна плата персоналу. Маючи можливість прийняття самостійного фінансового рішення та розуміючи що двома вагомими факторами збільшення доходів виступають кількість студентів (клієнтів) та вартість навчання, дані організації регулюють власні доходи за рахунок першого з них, оскільки другий виступає суб'єктом ринкового попиту та пропозиції.

   Для даних організацій характерна фінансова стратегія пов'язана з певним зловживанням концепцією операційного важеля (лівереджу) фірми.

3. Недержавна бізнес-школа створена за ініціативою колишнього або діючого керівництва державного ВУЗу.

   Даний тип бізнес-школи оформився за десять останніх років у вигляді великої кількості недержавних ВУЗів з широкою мережею філій. Закономірним явищем формування елементів ринкової інфраструктури та розвинутих ринкових відносин є процес відтоку кваліфікованих кадрів з державних сфер та створення ними об'єктів спорідненої професійної діяльності у приватній сфері. Поряд зі створеними колишніми працівниками державної виробничої та сервісної сфери приватними виробничими та комерційними фірмами виникають приватні бізнес-школи створені колишніми працівниками державної освітянської сфери. Для даних інституцій характерно часткове збереженння укладу та розпорядку класичних державних установ. Фінансова стратегія таких бізнес-школ ставить за мету забезпечення багатства та потреб їх власників шляхом застосування таких інструментів фінансового менеджменту, котрі можуть вважатися комбінованими. Наприклад, при встановленні в цілому ринкової ціни оплати за навчання, такі ВУЗи переважно зберігають державну структуру погодинної ставки оплати праці викладачів.

   Серед структури доходів таких організацій переважає плата за навчання, котра є домінуючою. Характерним є наявність в структурі доходів такої організації плати за надані додаткові послуги. Даний тип бізнес-шкіл переважно проявляє певне бажання до участі у міжнародних програмах співпраці та апелювання до зарубіжних грантодавців. Як і в попередніх випадках повністю відсутнім джерелом фінансування є пасивні доходи від сформованого фонду довготермінового фінансування.

   Переважна частина видатків даних бізнес-школ стосується оплати праці управлінського персоналу та накладні видатки. Значна частка фінансування виділяється на збільшення майна компанії та обслуговування навчального процесу.

   Як і попередні інституції дані бізнес-школи в процесі фінансового менеджменту використовують концепцію операційного важеля, проте в більшості випадків вони не зловживають нею, зважаючи на існуючий обернений зв'язок між рівнем операційного важеля та якістю послуг з надання бізнес-освіти.

4. Недержавна бізнес-школа створена зусиллями приватних засновників та/або зусиллями іноземних організацій (грантодавачів).

   Цей тип бізнес-шкіл представлений в структурі ВУЗів України найменшою часткою. Як правило це бізнес-школи та університети створені за допомогою іноземних організацій або на базі великих іноземних грантів. Існують випадки, коли бізнес-школа наведена у попередніх пунктах змінювала власну стратегію та систему фінансового менеджменту в результаті отриманого іноземного фінансування.

   Дані організації мають найбільшу свободу у прийнятті фінансового рішення. Переважною статтею їх доходів є плата за навчання, суттєвим елементом є надходження отримані у вигляді іноземних грантів, вагомими надходженнями є плата за надані додаткові послуги (тренінги, консалтинг). Для цих інституцій характерним є формування спільноти колишніх випускників (алумні) та розвиток спонсорства та донорства.

   Серед видатків даних фірм переважають витрати на оплату праці викладацького складу та витрати пов'язані зі збільшенням фіксованих активів, відносно високі витрати пов'язані з обслуговуванням навчального процесу. Переважною тенденцією є тяжіння таких організацій до скорочення накладних видатків, можливо за рахунок формування центрів відповідальності (профіт-центрів). Для таких організацій є характерним наявність надзірчої ради частково сформованої з нерезидентів України та, як наслідок, розвиток фінансових елементів контролінгу.

Загальне позиціювання вітчизняних бізнес-шкіл в залежності від рівня та використання джерел фінансування наведено на рис. 2.

Детермінування типів бізнес-шкіл на вітчизняному ринку бізнес-освіти дає ключ до можливих стратегій функціонування цих організацій у вітчизняному правовому та податковому середовищі. Кожна із зазначених стратегій має свої недоліки та переваги. Наведемо їх нижче та зазначимо недоліки та переваги, що вникають.

Можливі фінансові стратегії бізнес школи:

1. Орієнтація на фінансування за рахунок допомоги західних донорів. Така стратегія переважає у невеликих бізнес-школах орієнтованих на "елітарну" бізнес-освіту. Перевагою даної стратегії є можливість розвитку без обмежень котрі ставить внутрішній попит наданий тип бізнес послуг. Це особливо важливо у випадку початкового становлення бізнес-школи. Дає можливість одразу сформувати навчальну та методичну базу та підтримувати високий рівень якості навчання. Дана стратегія позволяє сформувати початковий морально-психологічний клімат серед студентів та викладачів у відповідності до мети організації, а не на основі середнього настрою стандартних носіїв цього клімату — студентів котрих прийняли навчатися лише тому, що вони заплатили гроші. Ця стратегія дозволяє уникнути небажаної для бізнес-школи ситуації "черги за дипломами. До недоліків даної стратегії слід віднести відносно менш активний пошук альтернативних джерел фінансування всередині країни-резидента. Крім того можливий відрив від реальних потреб ринку в якості і змісті наданих послуг. Становище такої бізнес-школи невизначене у випадку вичерпування потоків західного фінансування і відсутності аналогічних джерел усередині країни. На жаль, таке вичерпування неминуче відбудеться в процесі становлення в Україні розвинутих економічних відносин та запровадження стабільної економічної політики. На макрорівні, недоліком даної стратегії слід вважати можливість провадження даними організаціями демпінгової фінансової політики на ринку освітніх послуг.
2. Орієнтація на потреби внутрішнього ринку. Безсумнівними перевагами даної стратегії є чіткий облік потреб ринку і, відповідно, адекватність витрат наявному потенціалу залучення фінансових ресурсів. Такі організації орієнтують власну діяльність відповідно до актуальних вимог сьогодення. Проте, рівень розвитку вітчизняного ринку бізнес-освіти позволяє функціонувати таким підприємствам даної групи, орієнтація котрих не стосується якісного аспекту. Тяжке економічне становище більшості виразників попиту на послуги бізнес-освіти викликає характерну для таких бізнес-шкіл обмеженість можливостей розвитку матеріально — технічної бази і виплати високої заробітної плати персоналу, що часто відображається на якості навчання. У випадку сумнозвісної, описаної вище ситуації "черги за дипломами", певна частина організацій, що слідує даній стратегії розцінює таку "чергу" як "потребу внутрішнього ринку". Наявна орієнтація на короткотермінові цілі та орієнтири, що характерно для нестабільної економічної ситуації перехідного типу.
3. "Всеїдність". Дану стратегію можна вважати екстремальним проявом попередньої наведеної стратегії. Вона особливо характерна для ВУЗів другого та частково третього типу. Означену стратегію можна назвати "гіперзадоволенням" потреб ринку. Ряд бізнес-шкіл, що слідують даній стратегії прагнуть задовольнити ринок у будь-якій галузі освіти (не обов'язково бізнесової), на котру виникає платоспроможний попит. "Універсалізм" таких бізнес-шкіл дозволяє швидко переорієнтовуватись в мінливій ринковій кон'юнктурі, проте як наслідок втрачається спеціалізація та, разом з тим, якість. Часто такі організації випускають одночасно менеджерів, секретарів-референтів, операторів механізованих котелень та візажистів. Ефективність такої стратегії зменшується зі зростанням рівня розвитку ринку.
4. Інвестиції в створення матеріальної бази та довгострокове зростання. Цей тип стратегій характерний для бізнес-шкіл третього та четвертого типів. Ті вищі учбові заклади, котрі використовують орендовану матеріально-технічну базу змушені слідувати даній стратегії. Позитивним аспектом даної стратегії слід вважати створення в майбутньої фіксованої-стабільної матеріально-технічної бази, що вцілому сприяє якості послуг з надання бізнес-освіти. Недоліком слід вважати можливість приділення меншої уваги даними організаціями забезпечення поточних потреб, серед яких: соціальні цілі, виплата адекватної заробітної плати, формування наукової, методичної та лабораторної бази, тощо.
5. Використання фінансових ресурсів на поточні потреби. Так само як і попередня, ця стратегія характерна для третього та четвертого типу організацій бізнес-шкіл. Вона фактично представляє собою антипод стратегії попереднього типу. Для таких бізнес-шкіл характерний високий рівень покриття поточних видатків: оплати праці викладацького складу, забезпечення студентів та слухачів роздатковими матеріалами. В таких ВУЗів традиційно сильна навчально-методична база та викладацький склад. Проте, у випадку відсутності у таких організацій власного приміщення та вагомих елементів фіксованих активів, майбутнє таких організацій спрогнозувати тяжко.

Найкращі приклади застосування успішних фінансових стратегій управління бізнес-школами:

• ДонДТУ — Донецьк: Донецький державний технічний університет організував навчання студентів за рубежем з одержанням двох дипломів про вищу освіту, у тому числі на безкоштовній основі;
• з'явилися приклади грантів українських підприємців бізнес-школам, так керівник "Індустріального союзу Донбасу" В.Ф.Гайдук виділив істотні кошти на розвиток освітніх Інтернет технологій на факультеті економіки і менеджменту ДонДТУ;
• МІМ — Київ: Міжнародний інститут менеджменту продемонстрував гарну практику консенсусу інтересів українського інституту і закордонного донора, (слухач оплачує лише $1200 за навчальну програму, що коштує $6500, а різницю доплачує USAID), це сприяє створює важливі для успішних ринкових перетворень в Україні;
• КІІМ — Київ: Київський інститут інвестиційного менеджменту запровадив програму модульної освіти та організував потужну навчальну базу завдяки професійному фінансовому управлінню;
• ДАУБП — Дніпропетровськ: Дніпропетровська академія управління бізнесу і права демонструє позитивний приклад виграшної фінансової стратегії на ринку середньотермінових фінансових програм;
• ЛІМ — Львів: Львівський Інститут Менеджменту показав позитивний досвід в галузі управління прямими та непрямими витратами та створенням центру відповідальності;
• Донецька філія академії держуправління: позитивний приклад симбіозу виробничої бази (концерн "Стирол") та академічної освіти;
• ДУ"ЛП" — Львів: Державний університет "Львівська політехніка" — позитивний приклад управління державним фінансуванням та політики в області оплати праці професорсько-викладацького складу.

Ролі зацікавлених сторін та рекомендації

• Уряд та Міністерство освіти та науки України

Державна підтримка здатна активізувати розвиток бізнес освіти шляхом надання кредитів на оплату послуг ВУЗів у сфері бізнес освіти. Можливими варіантами є: надання гарантій по кредитах або державне ініціювання таких програм разом з комерційними банками. Самим головним результатом для держави в даному випадку є відносно швидке формування менеджерської еліти в суспільстві, що своїми діями в економіці багаторазово окупить проведені інвестиції.

Рекомендовано вдосконалити правове та податкове середовище функціонування бізнес-шкіл. Надати державним бізнес-школам право юридично-господарської самостійності в структурі університетів, котрі їх включають.

Навчальні заклади

Проведення спеціальних заходів (тренінги, проходження підвищення кваліфікації, практичні семінари) по підготовці директорів/ректорів, фінансових менеджерів і бухгалтерів бізнес-шкіл до ефективного управління фінансами українських ВУЗів на сучасному світовому рівні.

Рекомендовано створити асоціацію бізнес-освіти, котра сприятиме у фінансовому аспекті:

• зниженню як індивідуальних так і загальних витрат на підтримку і розвиток інфраструктури бізнес-освіти;
• поширенню передового досвіду в області практики управління фінансами в бізнес-школах;
• лобіювала колективні інтереси бізнес освіти в органах державної влади.

• формування фонду довготермінового інвестування;
• організація інфраструктури додаткових супутніх бізнес-освіті послуг (консалтинг, практичні тренінги, дослідження ринку);
• гранти іноземних організацій;
• міжнародні організації.

Міжнародні організації можуть сприяти диверсифікованості джерел фінансування не тільки прямими ін'єкціями, але і просто інформуванням західних роботодавців і споживачів консалтингових послуг про потенціал українських бізнес-шкіл. Це не тільки знизить питомі витрати міжнародних донорських організацій , але і буде формувати умови більш тісної економічної інтеграції.

Важливу роль грають також практичні і методичні семінари з питань фундрайзінгу і фінансового менеджменту, проведені, зокрема CEUME. Технічна допомога в цій області особливо важлива, тому що вона створює можливості довгострокового взаємовигідного міжнародного партнерства.