Розвиток викладацького складу закладів бізнес-освіти

Резюме

Створення умов розвитку викладацького складу — ключова проблема в галузі побудови ефективної системи менеджмент-освіти в Україні. В даному розділі формулюються основні проблеми, які на думку керівників та викладачів навчальних закладів існують в даній галузі, та пропонуються заходи для їх вирішення, що мають здійснюватись навчальними інститутами, професійними асоціаціями, державними органами, бізнесом, міжнародними організаціями.

1. Основні проблеми в галузі розвитку викладацького складу

Викладацький склад є основним та найбільш цінним активом навчального закладу, від його якості та ефективності роботи в першу чергу залежить успіх освітньої діяльності та розвиток системи бізнес-освіти. Тому проблема розвитку викладацького складу виходить сьогодні у ряд головних у галузі освіти взагалі, та бізнес-освіти зокрема. До основних проблем у даному напрямі слід віднести:

1. Якість та ефективність викладання бізнес-дисциплін, використання викладачами сучасних та ефективних форм та методів викладання, розробка викладачами відповідних навчально-методичних матеріалів.
2. Знання викладачами практики сучасного бізнесу.
3. Створення умов професійного розвитку та підвищення кваліфікації викладачів.
4. Розвиток наукової діяльності викладачів, сприяння розвитку репутації навчальних закладів як центрів створення нових знань. Розвиток наукових зв'язків між навчальними закладами та міжнародною науковою спільнотою.
5. Розвиток зв'язків викладачів з бізнесом, у тому числі консультаційної діяльності викладачів, — для підвищення якості та практичної спрямованості навчальних курсів.
6. Розробку політики навчального закладу у галузі розвитку викладацького складу, включаючи створення системи сприяння професійному розвитку, системи селекції кадрів, системи мотивації викладачів.

На сьогоднішній день більшість навчальних закладів не мають чіткої та сформульованої у відповідному документі (Policy Statement) політики у галузі розвитку викладацького складу, оцінки та мотивації професійної діяльності викладачів.

Надзвичайно актуальною є проблема підвищення ефективності наукової діяльності викладачів та поглиблення зв'язків з бізнесом. Освіта є галуззю, в якій суттєву роль грає фактор асиметричності інформації: споживачу важко об'єктивно оцінити якість продукту, який йому пропонують, тому гранично важливу роль грають об'єктивні сигнали якості. Ключовим сигналом є звичайно успіх випускників на ринку праці: можливість отримати роботу та рівень заробітної плати після закінчення навчання. Але не менш важливими сигналами якості як для потенційних споживачів, так і для бізнесу, є здатність викладачів навчального закладу створювати нове знання, що забезпечується дослідницькою діяльністю, а також здатність ефективно співпрацювати з бізнесом, у тому числі успішна консалтингова діяльність. Тому збільшення цінності менеджмент-освіти як в очах споживачів, так і потенційних спонсорів, неможливе без зусиль у напрямі розвитку досліджень та практичної роботи з компаніями.

Щодо дослідницької діяльності, то сьогоднішній стан справ у цій галузі залишає бажати кращого. Фінансування досліджень у навчальних закладах як з боку держави, так і з боку приватних компаній практично відсутнє. Фактично єдиним стимулом, що спонукає викладачів займатись науковою діяльністю є потреба у отриманні наукового ступеня. Майже відсутні публікації українських фахівців у провідних світових наукових журналах з економіки та бізнесу, в той час як в самій Україні бракує відповідних авторитетних наукових та науково-практичних періодичних видань.

У відношенні підготовки підручників, в останні роки ситуація змінюється на краще: з'являється все більше підручників з бізнес-дисциплін, підготованих українськими авторами, але актуальною залишається проблема якості та наповненості підручників прикладами з практики ведення бізнесу в Україні. Гострою проблемою лишається розробка методичних матеріалів — в першу чергу кейсів, методичних вказівок до них, тестів та завдань, тощо. Відсутня система накопичення та розповсюдження кращих зразків методичних матеріалів, взаємовигідного обміну методичними матеріалами між навчальними закладами.

Недостатня обізнаність викладача у реальних проблемах бізнесу негативно позначається на якості викладання бізнес-дисциплін та оцінці слухачами корисності бізнес-освіти в цілому. Актуальною проблемою в галузі бізнес-освіти в Україні лишається традиційні вади радянської системи економічної освіти: відірваність від реалій сучасного бізнесу, наявність у програмах дисциплін, що не мають практичного значення і не сприяють розвитку необхідних навичок та здібностей.

2. Приклади кращого міжнародного та вітчизняного досвіду у галузі розвитку викладацького складу

1) Політика навчального закладу в галузі розвитку викладацького складу

Наявність розробленого у тій чи іншій формі документу (policy statement) щодо політики навчального закладу у галузі розвитку викладацького складу є розповсюдженою практикою у провідних закордонних навчальних закладах. Такий документ формалізує систему заходів, що мають здійснюватись менеджментом навчального закладу, щодо сприяння професійному розвитку викладачів, підвищення кваліфікації молодих викладачів у галузі основної спеціалізації та у оволодінні сучасними методиками викладання, визначає терміни та зміст заходів з підвищення кваліфікації та систему стимулювання професійного розвитку, наукової діяльності, співпраці з бізнесом.

2) Центри розвитку викладацького складу

Наявність Центрів розвитку викладацького складу (Centers of Faculty Development) — типова практика провідних закордонних навчальних закладів. Для викладачів такі центри є джерелом інформації щодо існуючих можливостей професійного розвитку, вивчення новітніх методик викладання, знайомства з передовою практикою викладання, доступу до кращих зразків методичних матеріалів.

3) Система мотивації викладачів

Наявність дійової системи мотивації професійного розвитку викладача є необхідною умовою ефективної діяльності навчального закладу на ринку освітніх послуг. Така система, як свідчить практика провідних бізнес-шкіл, повинна спиратись на зважену та об'єктивну оцінку різних напрямів діяльності викладача у межах навчального закладу:

(а) якості та обсягів викладацької діяльності,
(б) наукової діяльності викладача,
(в) консалтингової діяльності,
(г) навчально-методичної діяльності (підготовка курсів, розробка кейсів та інших методичних матеріалів),
(д) виконання адміністративних функцій.

Наявність формальних вимог до наукової діяльності викладача є типовою як для вітчизняних, так і закордонних навчальних закладів. Але приклади найкращої практики свідчать, що результативність наукової діяльності істотно підвищується при наявності системи заохочення з боку навчального закладу: фінансової підтримки участі у міжнародних конференціях, заохочення (у тому числі матеріального) публікацій у провідних закордонних наукових виданнях та участі у дослідницьких проектах на замовлення бізнесу.

5) Заходи з підвищення кваліфікації

Практика свідчить, що заходи з підвищення кваліфікації, у тому числі тренінги по використанню сучасних методик викладання, у тому числі навчання з використанням кейс-методу, розвитку навичок співпраці з різними типами аудиторії — студентською, досвідченою, представниками бізнесу тощо, є ефективною формою підвищення кваліфікації, особливо стосовно молодих викладачів. Такі заходи можуть істотно сприяти підвищенню якості викладання за умови неформального підходу до їх організації, наявності можливостей обміну досвідом викладання.

Очевидним позитивним прикладом ефективних заходів з підвищення кваліфікації викладачів є організовані Консорціумом Літні школи.

Одним з важливих інструментів підвищення кваліфікації викладачів є участь навчальних закладів у проектах технічної допомоги. Приклади провідних українських освітніх закладів свідчать, що реалізація освітніх проектів за участю міжнародних організацій в якості одного з основних результатів дає створення команди висококваліфікованих викладачів, що володіють найбільш передовим світовим досвідом у відповідній галузі та новітніми методиками викладання.

6) Обмін досвідом викладання та методичними матеріалами

Наявність можливостей знайомства з методиками викладання та методичними матеріалами провідних закордонних та українських навчальних закладів та викладачів є потужним інструментом підвищення якості бізнес-освіти в Україні. В Україні може бути використаний міжнародний досвід створення банків методичних матеріалів (зокрема — кейсів, методичних вказівок до кейсів, конспектів лекцій тощо), які сприяли б вирішенню двох ключових задач — зацікавленості викладачів у створенні якісних навчальних матеріалів та розповсюдження серед навчальних закладів передового досвіду викладання.

Розповсюдженою світовою практикою, яку доцільно більш широко запроваджувати українським навчальним закладам є міжнародний обмін викладачами, наявність у навчальному закладі постійної ротації т. зв. International faculty — викладачів провідних закордонних навчальних інститутів, і так само постійне направлення власних викладачів для тимчасової роботи у закордонних закладах бізнес-освіти.

7) Зв'язки викладачів бізнес-освіти з бізнесом

Постійні зв'язки з бізнесом збагачують навчальні програми закладів бізнес-освіти, дають можливість викладачам глибоко володіти та орієнтуватись у актуальних проблемах ведення бізнесу, пропонувати слухачам не лише теоретичні знання, але й навички вирішення конкретних проблем.

Практика провідних українських закладів бізнес-освіти свідчить, що поєднання у портфелі пропонованих продуктів академічних програм (вищої освіти, спеціалізованих дипломних програм) та навчальних програм для представників бізнесу (професійна підготовка, програми для компанії, спеціалізовані програми для фахівців-практиків) породжує ефект синергії і є надзвичайно ефективним інструментом підвищення професійної кваліфікації викладачів.

3. Пропозиції щодо заходів у галузі розвитку викладацького складу

Навчальні заклади

1) Вироблення політики навчального закладу у галузі розвитку викладацької діяльності, включаючи принципи селекції кадрів, системи мотивації, створення умов професійного розвитку тощо.
2) Створення системи мотивації та заохочення дослідницької діяльності викладачів та співпраці з бізнесом.
3) Створення центрів розвитку викладацького складу для забезпечення доступу викладачів до інформації про можливості професійного розвитку, сучасні методики викладання, навчально-методичних матеріалів.
4) Розробка об'єктивних критеріїв оцінки ефективності діяльності викладача, приймаючи до уваги всі основні напрями діяльності: викладання, підготовку методичних матеріалів, дослідження та публікації, консалтинг, адміністративну діяльність.
5) Забезпечення матеріально-технічних та інформаційних можливостей для створення якісних науково-методичних матеріалів та продуктивної дослідницької діяльності, включаючи розвиток бібліотек, доступ до мережі Інтернет, співпрацю з провідними українськими та закордонними навчальними закладами тощо.
6) Зміцнення зв'язків навчальних закладів з бізнесом шляхом сприяння консалтинговій діяльності викладачів з одного боку, та залучення до викладання представників бізнесу.

1) Створення системи обміну інформації стосовно можливостей професійного розвитку викладачів.
2) Створення банку навчально-методичних матеріалів (кейсів, методичних вказівок, тестів, навчальних завдань).
3) Проведення наукових конференцій з сучасних проблем розвитку бізнесу в Україні з залученням до участі українських та закордонних компаній.
4) Розробка посібника на зразок Teaching Assistant Handbook для молодих викладачів, що включав би передовий світовий досвід у галузі викладання бізнес-дисциплін та рекомендації по його використанню у практичній викладацькій діяльності.
5) Створення в мережі Інтернет банку тестів та методичних матеріалів, де викладачі та навчальні заклади могли б обмінюватись навчальними матеріалами (у тому числі на платній основі). Основою такого банку могли б стати кращі кейси та методичні вказівки за результатами конкурсів, що проводились Консорціумом з удосконалення бізнес-освіти в Україні. При створенні пропонованого банку важливе дотримання авторських прав та створення матеріальної зацікавленості викладачів та навчальних закладів у участі в проекті.

1) Сприяння дослідницькій діяльності, спрямованій на вирішення актуальних проблем ведення бізнесу в Україні.
2) Розгляд можливостей створення фондів фінансування наукових досліджень у галузі бізнесу.