Удосконалення навчальних курсів з управлінських дисциплін

Резюме

Консорціум із удосконалення бізнес-освіти в Україні поставив перед собою завдання визначити бачення українськими викладачами основних проблем щодо удосконалення навчальних курсів з управлінських дисциплін і шляхів їх вирішення. З цією метою було проведено два круглих столи у Києві і Черкасах, в яких взяло участь близько 70 викладачів і керівників закладів бізнес-освіти.

Думки, висловлені учасниками круглих столів лягли в основу цієї доповіді, що складається з чотирьох частин. У першій частині говориться про те, що бізнес потребує випускників не тільки з грунтовними знаннями, але і з діловими навичками, і лідерськими здібностями. Друга частина аналізує передовий досвід курсів з управлінських дисциплін і систематизує його в шість критичних точок ефективних курсів як (1) заохочення критичного мислення, (2) використання інтерактивних методів, (3) імітація стресового середовища бізнесу, (4) зосередження на розвитку потенційних талантів, (5) активізації внутрішньої енергії і (6) створення сприятливого організаційного середовища. Третя частина описує проблеми, з якими стикаються суб'єкти бізнес-освіти в Україні. І нарешті, остання частина пропонує рекомендації щодо удосконалення навчальних курсів з управлінських дисциплін.

1. Потреби бізнесу

Ми зійшлися на тому, що метою бізнес освіти є підготовка ефективного і конкурентноспроможного менеджера, який буде здатний успішно управляти компанією в умовах глобалізованого ринку. Отже, нам треба запитати у представників бізнесу, які спеціалісти, з якими навичками та здібностями їм потрібні. Ось що сказали на це деякі менеджери:

На думку Богдана Купича, екс-директора з маркетингу та продаж компанії UMC, “доброго працівника визначають на 50% — формальні знання і досвід, а другі 50% — це [характер] людини, а саме її готовність брати на себе відповідальність; ризикувати; запитувати, коли чогось не розуміє; навіть помилятися...один раз, щоб навчитися від цього. [Важливе] бажання зробити кар'єру, і бажання себе показати, що вона дійсно може. Це також її комунікабельність — вміння спілкуватися з різними людьми, різними характерами і темпераментами. Вміння працювати в команді, вміння стратегічно мислити і тактично виконувати, якщо це потрібно”.

Богдан Купич також зауважив, що компанії XXI століття вимагатимуть “менеджерів, які розуміють, як нові технології змінюють усе навколо нас; можуть працювати з різними культурами, об'єднуючи їх найкращі елементи; бачать цікаві можливості у майбутньому; можуть працювати у різних відділах компанії і з різними її функціями; коли потрібно, закочують рукави; можуть вести за собою інших.”

За словами Валерія Кушнаренка, менеджера з питань управління персоналом компанії Arthur Andersen, основними рисами успішного кандидата на роботу в компанії Arthur Andersen є знання основ бухгалтеського обліку; пристойне знання англійської мови; готовність до частих відряджень; навички міжособистісних стосунків; навички спілкування.

Генеральний директор компанії “Новартіс Агро” Юрій Заставний дає десять порад майбутнім менеджерам: “вийти з зони внутрішнього комфорту; пробувати і ще раз пробувати; сконцентруватись на пріоритетах; не піддавати сумніву прийняті рішення; ставити високі цілі; мати “ментальну жорсткість”; творити власне майбутнє; орієнтуватись на результат; працювати з емоціями; бути готовим йти на жертви”.

Зважаючи на це, Юрій Заставний вважає, “що в освіті випускника бізнес-школи важливим є три риси:

1. Вміння спілкуватись з людьми, що може стимулюватись:
   • роботою в групі;
   • заохоченням ораторства.
2. Самоконтроль в умовах невизначеності, що може стимулюватись: симуляцією стресу (часового, тощо); роботою з малозрозумілими завданнями з непевною метою.
3. Практичний підхід і орієнтованість на дію, що може стимулюватись обговоренням кейсів; практичними завданнями в реальному світі.”

Висловлені вище думки можна систематизувати, використавши модель американця Стівена Коуві¹. Ефективного професіонала визначають його професійні звички, які знаходяться на перетині трьох речей (див. схему 1):

• Знання (відповідь на запитання “Що робити?” і “Чому це робити?”)
• Навички (“Як це робити?”)
• Бажання (“Чи хочу я це робити?”)

З Стівеном Коуві погоджуються інші американські дослідники з організації Gallup, які опитали 80 тисяч менеджерів у 400 компаніях з різних країн². Те, що Коуві називає звичками, Gallup називає талантами і визначає три групи талантів, які, в тій чи іншій мірі, присутні у всіх успішних менеджерів³:

• Таланти прагнення досягнути успіху (орієнтація на досягнення, енергійність, конкурентність, амбіційність, тощо)
• Таланти мислення (сконцентрованість, самодисципліна, аналітичність, акурантність, стратегічне мислення, системне мислення, креативність, тощо)
• Таланти міжособистісних стосунків (розуміння емоцій інших людей, комунікабельність, вміння працювати в команді, тощо)

Отже, висновок з того, що ми почули від менеджерів. Називаючи речі різними іменами, практично всі вони погоджуються, що успіх у бізнесі лежить на перетині управлінських знань, ділових навичок і внутрішньої енергії кожної людини. Що це означає для нас, працівників закладів бізнес-освіти?

2. Критичні точки ефективних курсів (на основі аналізу прогресивного досвіду)

Думки, висловлені менеджерами і підприємцями, примушують нас критично проаналізувати якість наших навчальних курсів і визнати, що багато з них, на жаль, не задовільняють потреб бізнесу. Учасники круглих столів, проаналізувавши прогресивні приклади успішних курсів з управлінських дисциплін в Україні і закордоном, вцілому погодились, що є шість найважливіших питань щодо розробки ефективних курсів.

Заохочення критичного мислення

Світ змінюється надто швидко. Разом з ним змінюються правила, моделі, стратегії досягнення успіху в бізнесі. Дослідження, проведене організацією Gallup, на яке ми вже посилались вище, довело, що “успішні менеджери не мають надто багато подібностей…

Але незважаючи на всі відмінності, їх об'єднує одна риса: починаючи будь-яку справу, вони відмовляються від будь-яких правил традиційного мислення”⁴.

Що можна зробити, щоб наші випускники теж мали здатність критично, прагматично дивитись на визначення, правила, моделі, матриці, теорії, тощо? Як стимулювати їх критичне мислення?

• Наші курси з управлінських дисциплін повинні містити суперечливі теорії, вправи і завдання, що не мають чіткої і однозначної відповіді, залишаючи студентам простір для формування їх власної думки
• Викладачі повинні стимулювати і винагороджувати нестандартні, оригінальні думки студентів

Використання інтерактивних методів

Зрозуміло, що традиційні методи (як наприклад, лекції) мало допомагають у розвитку управлінських талантів наших студентів. З іншої сторони, з'являється небезпека надмірного захоплення та ідеалізації кейс-методу. Варто повернутися до думки нашого співвітчизника Богдана Гаврилишина, яку він обгрунтував ще в 60-х роках. Др.Гаврилишин вважає, що різноманітні інтерактивні методи необхідно використовувати тільки у комбінації один з одним, оскільки їх ефективність на ровиток управлінських навичок є різною (Див. малюнок 2)

Імітація стресового середовища бізнесу

Усі погоджуються, що для досягнення успіху в бізнесі необхідна інтенсивна, щоденна праця. Для досягнення успіху в навчальному курсі (отримання високої оцінки) часто потрібно зосередитись лише на декілька днів і добре підготуватися до кінцевого іспиту. Навчальні курси з управлінських дисциплін повинні все-таки у чомусь імітувати умови реального бізнесу. Учасники круглих столів погодились, що дуже часто найкращі курси — це саме досить інтенсивні курси, які вимагають від студента максимум зосередження і досить багато зусиль протягом усього семестру. Було висловлено декілька ідей з цього приводу:

• варто планувати курс так, щоб зусилля студента були витрачені приблизно рівномірно протягом всієї тривалості курсу. Цьому можуть допомогти складні проміжні тести, виконання індивідуальних і групових проектів, підготовка до обговорення ситуаційних вправ. Наші західні колеги планують курс таким чином, щоб в середньому на одну аудиторну годину студент готувався 3-4 години вдома, в бібліотеці чи в комп'ютерному центрі.
• Рівномірна інтенсивність курсу повинна стимулюватися багатокомпонентною оцінкою, де кінцевий іспит складає лише 40-50%, а решта — оцінки за індивідуальні чи групові завдання, проміжні тести і активну участь в обговоренні.

Зосередження на розвитку потенційних талантів, а не на виправленні недоліків

• Варто створювати максимум можливостей для студента вивчити самого себе, проаналізувати з допомогою викладача свої сильні і слабкі сторони. Цьому може посприяти діагностика управлінських навичок і здібностей студента, проведена на початку, всередині і наприкінці програми. Далі варто запропонувати студенту скласти власний план посилення і шліфування своїх талантів і мінімізації слабих сторін.
• Варто постійно надавати студентові зворотню інформацію про його успіхи і невдачі. Джек Велш, один з найталановитіших і найуспішніших менеджерів ХХ-го століття, директор компанії General Electric, говорить: “Найважливіше у моїй роботі — це дати людям знати, що ми думаємо про них. Їм треба говорити, що ми їх любимо, і їх треба критикувати, якщо вони не справляються зі своєю роботою. І хвалити та критикувати людей потрібно часто”⁶. Чи не варто використовувати цю пораду і в бізнес-освіті?

Активізація внутрішньої енергії

Пам'ятаймо, що важливою (якщо не найважливішою) передумовою управлінського успіху є сильне, нездоланне бажання досягнути цього успіху. Заклади бізнес-освіти можуть посприяти активізації внутрішньої енергії наших студентів і їх бажанню досягнути успіху в житті, втілюючи такі кроки:

• Варто якомога частіше запрошувати в аудиторію практиків — менеджерів, підприємців, консультантів. Вони приносять з собою не лише практичний досвід і знання реального бізнесу, а ще й потужну внутрішню енергію і ауру успіху.
• Потрібно зваженіше ставитись до педадогічного навантаження викладачів, адже їх енергія теж повинна передаватись студентам і надихати їх. Чи може надихати людина, яка викладає протягом 1 000 годин в рік?

Створення сприятливого організаційного середовища

Усі вищеописані пропозиції неможливі без відповідного внутрішнього і зовнішнього організаційного середовища.

• Підвищенню ефективності курсу сприяє продуманий навчальний план курсу (зроблений за типом західного syllabus) з чітко визначеними цілями і курсу, і окремих занять; точним розкладом занять і тем, детальним описом компонентів оцінки. Кожен студент повинен отримати копію цього документу, який практично, стає неформальним контрактом між викладачем і студентом.
• Ефективний навчальний процес неможливий без правильного відбору абітурієнтів, без більш-менш зручних і обладнаних аудиторій, бібліотек чи комп'ютерних центрів.
• Ефективна праця викладача неможлива без відповідного морально-психологічного клімату в організації, продуманої і диференційованої мотиваційної політики.
• Врешті, зважаючи на великий (якщо не занадто великий) вплив держави в освітню діяльність, ефективні навчальні курси неможливі, якщо в державі переможе тенденція до стандартизації і уніфікації навчальних програм і курсів.

Існуючі проблеми

Учасники круглих столів визначили такі труднощі, з якими стикаються суб'єкти бізнес-освіти в Україні⁷:

Викладачі:

• В середньому, низька заробітна платня викладачів, її незначна диференціація, що послаблює мотивацію до якісної роботи.
• Певний консерватизм частини викладачів та відносно низький рівень інновацій в навчальному процесі.
• Недостатня обізнаність з практикою бізнесу.
• Частина викладачів погано знає студентів, а ті в свою чергу викладачів.
• Певні організаційні та регуляторні обмеження в методиці викладання, оцінюванні студентів, розподілі годин на окремі види роботи.
• Відсутність факультету та інституту підвищення кваліфікації.
• Надмірне завантаження.
• Дефіцит наукової та методичної літератури.
• Слабка обізнаність з діяльністю колег по роботі.
• Дефіцит сучасних технічних засобів.

Вищі навчальні заклади

• В середньому, певна негнучкість та повільна адаптація до змін навколишнього середовища.
• Дефіцит детальних знань про потреби бізнесу.
• Слабке бажання частини студентів вчитися.
• Незмінність навчальних програм та структури курсів.
• Дефіцит фінансових ресурсів для покращення матеріально — технічної бази.
• Складність затвердження нових спеціальностей, зокрема тих, що є на стику різних наук.
• Нестача інформації про роботу інших ВНЗ, розмежованість вузів.
• Слабкість стратегічного планування та маркетингового менеджменту багатьох вузів.

Міністерство освіти

• Надмірний авторитаризм і небажання лібералізації діяльності ВНЗ.
• Слабке обгрунтування оцінки діяльності вузів.
• Подвійна ідеологія: підтримка державних вузів та деяка дискримінація приватних.
• Надто заформалізована політика фахових рад і ДАКів
• Складність акредитації спеціальностей та ВНЗ.
• Відсутність професій “менеджер” та “маркетолог” у кадастрі спеціальностей України.
• Певна бюрократичність та консерватизм у формуванні освітньої системи в Україні.
• Домінування адміністраторів над викладачами та науковцями.

Донорські організації

• Часто після закінчення терміну проекту робота, на яку він був спрямований, припиняється.
• Існує поганий зв'язок між проектами різних донорських організацій.
• Відсутність моніторингу за результативністю здійснюваних заходів.

Можливі шляхи вирішення проблем

Учасники круглих столів у Києві і Черкасах висловили такі пропозиції щодо удосконалення курсів з управлінських дисциплін:

Викладачам

• Не очікувати, поки керівні інстанції нададуть сприятливі умови для роботи, а самим докладати максимальних зусиль щодо вирішення зазначених проблем.
• Бажано націлювати себе на самоосвіту, вдосконалення власної викладацької майстерності.
• Розповсюджувати літературу, сприяти поширенню інтернету, ознайомлювати і себе, і колег, і студентів з сучасними методиками викладання.

Вищим навчальним закладам

• Адміністрації ВНЗ варто завжди пам'ятати про первинну роль викладацького корпусу в освітній діяльності.
• Варто надати викладачам більше свободи і послабити контроль за їх діяльністю, зменшити навантаження.
• Організовувати різнопланові конференції та семінари для обміну досвідом.
• Розробити систему мотивації викладацького персоналу
• Варто проводити дебюрократизацію організаційної структури і культури вузу.
• Розпочати співпрацю з бізнесовими структурами на предмет ідентифікації їх потреб, отримання згоди на проходження практики студентів та інформації для викладачів.
• Ставити за мету якість набраних і підготовлених студентів, а не кількісний компонент.
• Можна намагатися отримати додаткові кошти за рахунок надання бізнесу консультаційних послуг.
• Доцільно здійснювати розробку стратегії розвитку вузу та його маркетингової діяльності.
• Не чекаючи рішень вищестоячих інстанцій, працювати над розробкою і втіленням новітніх принципів та стандартів у бізнес-освіті, формуючи критичну масу прогресивних ВНЗ, що надалі дозволить змінити усю систему освіти України.

Міністерству освіти

• Надати ВНЗ більше свободи у формуванні навчальних програм і курсів.
• Лібералізувати ринок освітніх послуг України, оновивши законодавчу базу, що регулює освітню діяльність.
• Диференціювати вимоги та стандарти, яким повинні відповідати освітні заклади, в залежності від їх особливостей.
• Проводити конференції, семінари та інші заходи, які б сприяли покращенню роботи ринку бізнес-освіти.
• Удосконалити роботу фахової ради, включивши в її склад представників від бізнес структур та іноземних університетів.
• Створити інститут підвищення кваліфікації викладачів бізнес-освіти.
• Позбутись бюрократично-консервативного стилю управління системою освіти. Співпрацювати з освітніми закладами на предмет вдосконалення бізнес-освіти.

Донорським організаціям

• Надавати інформаційні послуги (розповсюдження та переклад сучасної літератури).
• Популяризувати і поширювати сучасні методичні прийоми та наукові знання.
• Надавати консалтингові послуги, саме в сфері управління вузами і залучення додаткових коштів.
• Сприяти співпраці між вузами і організації асоціації закладів бізнес-освіти.
• Продумувати можливості реалізації цілей проекту після його закінчення.
• Узгоджувати проекти різних організацій, спрямовані на споріднені цілі.
• Визначати потребу цільової аудиторії у тому чи іншому заході.
• Ми надіємося, що під час роботи Другої щорічної національної конференції “Розбудова менеджмент-освіти в Україні” цей список рекомендацій буде доповнений і структуруваний за чіткими пріоритетами.

Додаток 1

Таланти прагнення досягнути успіху⁸

Орієнтація на досягнення — внутрішнє перманентне прагнення діяти і досягати поставлених цілей
Енергійність — потреба застосовувати фізичну енергію
Виносливість — здатність переносити фізичні навантаження
Конкурентність — потреба здобувати успіх через конкурентну боротьбу
Амбіційність — потреба здобувати значимість через незалежність, прагнення до досконалості, ризик і визнання
Компетентність — потреба в здобутті досвіду і оволодінні знаннями
Переконання — потреба орієнтувати своє життя у відповідності з домінуючими цінностями
Місія — бажання втілити переконання в життя
Прагнення служити — бажання допомогти іншим
Етичність — чітке розуміння моральних норм, що визначають ваші дії
Бачення — прагнення визначити картину майбутнього

Таланти мислення

Зосередженість — здатність встановлювати цілі і підпорядковувати їм свої щоденні дії
Дисципліна — потреба підпорядковувати життя і роботу певній структурі пріоритетів
Диспетчеризація — здатність диригування та узгодження
Аналітичність — потреба розумового осмислення
Акуратність — потреба бачити у всьому порядок, точність
Відповідальність — здатність брати на себе відповідальність за досягнення результати свою роботу
Концептуальність — здатність формувати логічну систему, що допомагає розуміти зміст речей
Орієнтація на результат — потреба визначення об'єктивного результату і виміру ступеня його досягнення
Стратегічне мислення — здатність розіграти альтернативні сценарії майбутнього
Ділове мислення — фінансове втілення таланту стратегічного мислення
Вирішення проблем — здатність розв'язувати проблему в умовах неповної інформації
Системне мислення — здатність знайти узгоджені моделі за відсутності узгоджених даних
Математичний склад розуму — вміння оперувати цифровою інформацією
Креативність — здатність руйнувати існуючі правила та процедури задля формування ефективніших

Таланти міжособистісних стосунків

Потреба отримати розуміння і підтримку інших
Емпатія — здатність зрозуміти почуття та прагнення інших
Потреба будувати тривалі стосунки
Комунікативність — здатність будувати широку мережу знайомств
Здатність цілеспрямовано використовувати стосунки
Індивідуалізований підхід — розуміння і увага до індивідуальних відмінностей
Потреба інвестувати в інших та отримувати задоволення від цього