Ділова освіта: якою є цінність для бізнесу та суспільства?

Як би не оцінювали якість бізнес-освіти фахівці, практично всі вони вважають, що ця сфері потребує суттєвих змін. А на думку Кена Старкі (Ken Starkey), професора бізнес-школи Ноттігемського університету, без переосмислення змісту управлінської освіти ця галузь може втратити будь-яку цінність і для бізнесу, і для суспільства в цілому.

Кен Старкі (Ken Starkey)

Прихильники застосування «наукового» підходу в царині ділової освіти люблять говорити про те, що дослідження мають неабиякий «позитивний вплив» на сферу управління. Хоча варто звернутись до даних оцінювання якості досліджень, які проводяться у Великій Британії, що здійснюється за системою Research Excellence Framework (серед іншого, враховуються обсяги держфінансування, виділеного окремим закладам). За даними останнього аудиту, напрям «Бізнес та менеджмент» зайняв тільки 19-ту позицію з 36-ти. Ті ж дослідження, які отримали відносно високу оцінку, стосувались не безпосередньо управління, а політичної сфери. Але питання полягає не лише у браку релевантності «наукових» дослідів. Якщо згадати, що випускники бізнес-шкіл були серед тих, хто розробляв та просував «отруйні» фінансові інструменти, котрі призвели до глобальної кризи, то, напевно, багато хто погодиться, що управлінська освіта мусить зазнати серйозної трансформації. Інакше потребу в ній взагалі можна буде поставити під сумнів.

Чарльз Макміллан (Charles McMillan), професор бізнес-школи Йоркського університету, вважає, що MBA-програми США та Канади не досягають своїх цілей, бо надмірно сфокусовані на суто академічних дисциплінах (як-от економіка та статистика) і дуже мало пов’язані з практикою прийняття управлінських рішень. Більше того, «результативність» докторських програм вимірюється публікаціями володарів ступенів PhD у виданнях, матеріали яких рецензуються виключно їхніми колегами — також представниками академічних кіл. А Джеффрі Пфеффер (Jeffrey Pfeffer), професор вищої школи бізнесу Стенфордського університету, жорсткий та проникливий критик ділової освіти, вважає, що ці заклади не спромоглися надати менеджменту потрібної системності та піднести його до категорії «професій», а також, що вони обіцяють набагато більше, ніж у змозі реально зробити. Причому це стосується як навчальної, так і дослідної діяльності.

Але, попри все, бізнес-школи надалі процвітають. Чому? Для університетів, яким хронічно бракує ресурсів, вони є вкрай бажаним генератором надходжень. Адже відкрити заклад ділового навчання відносно недорого, а за умови ефективного менеджменту він може забезпечити притік чималих коштів. Тобто, для бізнес-шкіл критично значущим є залучення тих, хто готовий платити за навчання значні гроші. Часто це студенти з-за кордону (особливо стосується MBA-програм). Але що буде з традиційними закладами, якщо потік слухачів з інших країн вичерпається? Або якщо з’явиться новий великий гравець, який суттєво знизить ціни на навчання чи запропонує більшу гнучкість освітнього процесу (наприклад, через надання онлайн-програм)?

Як виглядає, поки що дуже мало бізнес-шкіл здатні запропонувати альтеративну модель, яка б стала каталізатором трансформації системи управлінської освіти. Для більшості — тих хто звик до незмінно-високої вартості навчання та пропонує курси, зорієнтовані в основному на академічні дисципліни, — майбутнє виглядає далеко не «райдужним». Переможцями ж, швидше за все, стануть ті, хто зможе підготувати слухачів до продуктивної роботи в бізнесі, пов’язавши при цьому практичний аспект справи із знаннями, генерованими в процесі новаторських досліджень. Для цього ми мусимо поглибити своє розуміння того, як створювати організації, здатні вижити, досягти процвітання та виправдати свою роль у суспільстві, прагнучи вдосконалити навколишній світ, а не просто «гнатись» за швидкими прибутками. Приклади таких компаній вже є; серед інших — це Unilever та Henry Miller. У свою чергу, такий підхід вимагатиме збільшення обсягів дослідної діяльності та здійснення навчального процесу у партнерстві з бізнесом. Лише тоді ми зможемо розшити межі нашої колективної свідомості та навчитись системно створювати тривалу цінність.

За матеріалами "Academic View: The problem of practicality", The Economist.