Одного разу учень сказав:
“Учителю, на днях я зустрів свого друга дитинства. Виявилося, що він тепер живе у цьому місті. Коли я сказав, що займаюся торгівлею, він скривився. А коли я запитав, чому, він пояснив, що вважає всіх торговців спекулянтами, тому що вони купують дешевше, ніж продають, і наживаються на простих людях”.
– І що ти відповів йому? – зацікавився Учитель.
– Я перевів розмову на іншу тему, ми стали говорити про наших колишніх друзів, про політику…
– Зрозуміло, ти не знайшов слів… – засмутився Учитель.
– Так, і я хотів попросити тебе допомогти знайти їх.
– Гаразд, – Учитель кивнув, – я на твоєму місці попросив би приятеля уявити, що у світі раптом зникли всі продавці. Мені просто дуже цікаво, як би твій приятель забезпечував своє життя? Він їздив би на ткацьку фабрику, щоб купувати одяг собі і своїй сім’ї, їздив би по селянах, щоб купувати їжу… їздив би по письменниках, щоб прочитати їхні рукописи, – тут Вчитель засміявся. – Я уявив собі твого приятеля, як він поспішає на паперову фабрику за туалетним папером! – Учитель витер очі і продовжив:
– Я б після цього ще запитав його, чи залишився б у нього час на те, щоб працювати. До речі, – сказав Учитель, – а ким він працює, цей твій приятель?
– Він помічник якогось політичного діяча.
– А, – відповів Учитель, – тоді все зрозуміло.
Це одна із небагатьох історій про Вчителя, яка хоча б опосередковано пов’язана із політикою. Учитель не дуже любив політику і політиків, і завжди намагався уникати цієї теми.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців