У своїй книзі “Парадигми мислення” відомий автор-футуролог Джоел Баркер (Joel Arthur Barker) розповідає про обряд ініціації, який у 1930-ті роки проходив кожен новий інженер General Electric, приступаючи до роботи у відділі розробки електричних ламп. Перш ніж взятися до роботи, кожен новачок повинен був зустрітися з керівником підрозділу. Той вмикав електричну лампу і говорив: “Бачите точку, яка світиться в лампі? – (В ті дні вольфрамову нитку було видно, навіть якщо лампа мала покриття) – Ваше завдання – розробити таке розсіююче покриття, щоб вся поверхня лампи світилася рівним світлом”.
Отримавши завдання, молодий інженер із запалом брався за справу. Всі старі працівники General Electric знали, що це завдання неможливо виконати. Тому ніхто не дивувався, коли через кілька тижнів наполегливої праці новачок визнавав свій програш і під дружній сміх своїх колег, які в свій час також ламали голову над цією задачею, дізнавався, що виконати її неможливо.
Цей дотепний жарт слугував обрядом ініціації близько 20 років – до 1952-го, коли один із інженерів, який недавно поступив на роботу, вернувся до свого керівника, вкрутив лампу в патрон і ввімкнув світло. “Це те, чого ви хотіли, сер?” – запитав він. Керівник поглянув на результат його роботи і побачив першу лампочку, яка повністю відповідала його нереальним вимогам. “Хм, здається так”, – відказав він, якщо вірити чуткам.
Традиція перервалась. Жарт перестав бути смішним. Обряд ініціації помер. При цьому був створений новий спосіб покривати внутрішню поверхню електричних ламп.
Якщо ця історія правдива – GE самі того не знаючи, вибрали правильний підхід. Він давав змогу використовувати наївність новачків, залучаючи їх до вирішення проблем, які здавалися невирішуваними. Виявляється, величезною перевагою нових людей є особливий різновид невігластва. Якщо висловитись м’якше – йдеться про певну наївність. Такі люди задають “дурнуваті запитання” і іноді їм вдається зробити неможливе, порушуючи правила гри. Саме такі люди змінюють парадигми і зрештою – визначають майбутнє!