Одного разу учень прямо з порога сказав Учителю:
– Учитель, я довідався, що один консультант із продажів в іншій країні пише щотижневу колонку в газеті й постійно використовує твої думки та висловлення!
– Скажи, а він сильно спотворює ідеї?
– Ні. Мій друг, що живе в тій країні, прочитав мені вголос по телефону всю статтю. Ти знаєш, таке враження, що текст писав ти сам. Але підписаний він чужим ім’ям. Як ти збираєшся вчинити, Учитель?
– А чому ти вирішив, що я збираюся якось вчинити?
– Ну, як же, Учитель! Адже ця людина краде в тебе думки. Крім того, він виглядає в очах своїх читачів набагато розумніше, ніж він є – і це за твій рахунок, Учитель!
– Ти хочеш сказати, що через ці статті я дурнію?! – засміявся Вчитель, і всі присутні учні теж засміялися. Засміявся й учень, який затіяв цю розмову.
Ця історія – ще одне підтвердження тому, що Вчитель не вважав важливим якимсь чином заявляти права на Шлях Торгівлі або на його дослідження, точніше, слідування йому. Учитель стверджував, що набагато важливіше цього є поширення ідей Шляху серед тих, хто готовий їх сприймати.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців