А хто у вас «суперзірка»?

Найкраще діагностичне питання для визначення того, чи сприяє керівник співробітництву й обміну інформацією в колективі або вбиває його на корені, звучить так: а хто у вас “суперзірки”? Бос, який нагороджує “суперзірку”-одинака, який затьмарює інших співробітників, – хоче він того чи ні – створює культуру жадібних й егоїстичних “суперзірок”, пише у своєму блозі Роберт Саттон (Robert Sutton), професор Стенфордського університету, фахівець із інновацій і управління, автор кількох бестселерів.

І навпаки – керівники, які відзначають підлеглих як “суперзірок” тільки тоді, коли вони зробили дійсно чудову роботу й у той же час допомогли своїм колегам досягти певних успіхів, створюють правильних “зірок”.

Здається очевидним, що організації, які підкреслюють відмінності між кращими й “середніми” за компетентністю й надійністю співробітниками, орієнтуються на “зірок”, але, у той же час, розхитують командну роботу. Як не дивно, незважаючи на величезні розходження в компенсаційних системах таких організацій, як IDEO, McKinsey, GE, Procter & Gamble, у них є щось спільне. А саме: щоб до вас ставилися як до “зірки”, вам потрібно допомагати й своїм колегам, а не тільки відмінно робити свою роботу наодинці.

Узявши це до уваги, Роберт Саттон спробував знайти забавний і наочний спосіб показати шкоду, що наносять компанії егоїстичні “суперзірки”, і склав невеликий тест для їхнього виявлення.

Ось результати його експериментів зі складанням портрета таких людей:

– Люблять хвалитися своїми досягненнями.
– Говорять “ми”, але думають “я”.
– Бачать у колегах конкурентів, а часом навіть ворогів.
– Заважають колегам просуватися наверх.
– Завжди подобаються супервайзерам, але часто зневажувані колегами й підлеглими.
– Просять про допомогу, але ніколи не допомагають іншим.
– Не відчувають потреби справедливо ставитися до інших співробітників.
– Постійно намагаються одержувати все нові й нові бонуси для себе, але ніколи не стануть вступати в бій за інтереси колег.

За матеріалами журналу “Управління компанією”