Лідерство як служіння – погана ідея!

Ідея “лідерства як служіння” досить росповсюджена і передбачає, що завдання керівників у компанії – всіляко допомагати своїм підлеглим, по суті обслуговуючи їх, щоб ті могли максимально ефективно виконувати свою роботу. Втім, як стверджує Мітч МакКраймон (Mitch McCrimmon) на сторінках журналу Management Issues – лідерство як служіння – це погана ідея, оскільки її корені приховані в патерналізмі і вона шкодить залученості працівників.

Якщо ми очікуємо, що наші підлеглі братимуть на себе відповідальність та будуть готові приймати складні рішення, пов’язані з їхньою роботою – останнє, чого вони потребують – щоб їхні менеджери їх обслуговували. Джон Кеннеді був правий, кажучи: “Запитуйте не що ваша країна може зробити для вас, а що ви можете зробити для вашої країни”.

Ідея лідерства як служіння виникла, вочевидь з новели Германа Гессе, в якій група мандрівників розпалася після того, як її покинув їхній слуга. Оскільки саме слуга тримав групу разом – можна припустити, що він був її лідером. Але, хоча ця ідея дійсно може бути застосована, наприклад, у політиці (політик повинен служити електорату, який його обрав), для бізнесу вона не дуже підходить.

У бізнесі менеджери на всіх рівнях повинні служити власникові, а не своїм підлеглим, якщо, звісно, вони хочуть зберегти свою роботу. Їм також потрібно потурбуватися про клієнтів. Ефективний менеджер, звісно, може робити все, що від нього залежить задля залучення та мотивації своїх підлеглих, але це аж ніяк не означає “служіння” їм.

Лідерство як служіння, якщо сприйняти цю концепцію всерйоз і навіть спробувати застосувати її у реальній компанії – може мати патерналістичні наслідки. Адже постійне бажання допомогти підлеглим у всіх можливих випадках встановлює між керівником та працівниками стосунки батько-дитина, а не дорослий-дорослий. Ставлення до підлеглих як до дітей знижує їхню відповідальність, залученість у робочий процес і частіше слугує демотиватором, ніж мотивує на виняткові звершення.

Цитата Джона Кеннеді підказує, що обслуговування підлеглих не належить до рис хорошого управлінця. Працівники повинні бути достатньо зрілими, щоб мотивуватися самостійно і замість того, щоб робити те, що скаже їм менеджер – приймати власні професійні рішення.

Замість того, щоб чекати, поки організація забезпечить їх можливостями для кар’єрного зростання, працівники повинні мислити як підприємці і самостійно “розвивати свій бізнес” зі своїми внутрішніми клієнтами на внутрішньому ринку. Тільки у цьому прикладі клієнтами є інші співробітники компанії, а ринком – сама компанія.