Притча: Додаткові навички

Одного разу Вчитель зібрав усіх учнів і запитав їх:

– Що ви вмієте робити, крім того, чим займаєтеся зараз?

– Ти маєш на увазі Школу? – посміхнувся один з учнів.

– Молодець! – похвалив його Вчитель й уточнив питання. – Що ви вмієте робити, крім того бізнесу, заради якого прийшли в Школу?

Частина учнів розповіла, що вони вміють. Виявилося, що хтось уміє лагодити механізми, дехто розбираються в бухгалтерії, з’ясувалося навіть, що один з учнів у минулому був ветеринаром і лікував тварин. Однак близько половини зізналися, що не володіють ніякими іншими навичками, крім уміння продавати.

Тоді Вчитель сказав цим учням, щоб вони покинули Школу Шляху доти, поки не опанують якесь нове уміння.

Пройшло близько півроку, всі ці учні знову повернулися в Школу. Через деякий час вони поцікавилися у Вчителя, для чого це було потрібно.

– Коли ти знаєш, – сказав Учитель, – що в будь-який момент можеш кинути продажі й зайнятися чимось іншим, ти краще ставишся до продажів. І вони до тебе.

Достеменно відомо, що з тих пір у Школу приймалися лише ті, хто вже має «сторонні» навички. Це наочно демонструє динамічність Учителя, доводячи, що він не дотримувався раз і назавжди заведених їм же правил, а завжди готовий був що-небудь змінити. Звичайно, до кращого.

Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)