Для чого потрібні взаємна довіра і повага?

Чому компанії процвітають, коли в них є взаємна довіра і повага, і чому бізнес в остаточному підсумку руйнується, якщо цього немає? Вся справа в енергії, стверджує Іцхак Адізес (Ichak Adizes), автор концепції життєвого циклу компаній і багатьох бізнес-бестселерів.

У кожної системи є енергія. Звідки вона береться? Від людей, з яких вона складається і які її створюють. Ось чому керівники шукають співробітників енергійних і відданих.

Кожна організація – це система, якій потрібна енергія для функціонування. Коли енергія не тече вільно, коли вона десь і якось застряє – тоді компанії її бракує для того, щоб працювати ефективно.

Відсутність взаємної довіри й поваги рівнозначно бар’єру для енергії, у цьому випадку організація відчуває недолік енергії та втрачає конкурентну перевагу.

Давайте розглянемо останнє твердження більш докладно, почавши зі взаємної довіри. Воно присутнє, коли в сторін є спільні інтереси, нехай не в цей час, але принаймні в них є загальні цілі в довгостроковій перспективі. Вони вірять, що сторона, яка дає, рано чи пізно натомість щось отримає.

Протилежність довірі – підозра, що інша сторона вас обдурить. Очевидно, що з такою підозрою ви будете фільтрувати все, що буде говорити співрозмовник. Енергія, передана через комунікацію, буде заблокована.

А як щодо взаємоповаги? Адізес пропонує наступне трактування: повага – це надання іншій стороні можливості висловити свої сумніви, задати питання й не погодитися з нею, тому що ви впевнені, що це допоможе вам звернути увагу на те, що ви не помітили. Без цієї безумовної віри (тобто якщо вам здається, що інша сторона просто гає ваш час, і ваші протиріччя нічому вас не навчать) енергія не буде вільно рухатися, її потік буде викривлятися.

Поважати того й довіряти тому, хто з вами сперечається, неприємно – це віднімає енергію, розморює. Яким же чином взаємна довіра і повага дають енергію?

Відповідь: суперечка віднімає енергію в тих, хто не поважає один одного й не довіряє один одному. Ті ж, хто відчувають взаємну довіру і повагу, під час дебатів заряджаються енергією.

Майте на увазі, що тут не можна діяти за принципом «покажи мені»: покажи мені, що я можу чомусь навчитися в тебе, і якщо ти мене переконаєш у цьому, то я буду поважати тебе й довіряти тобі. Не можна почати з недовіри і неповаги і згодом розвити протилежне ставлення. Адже суперечки, засновані на такому підході, вимотують учасників, а виходить, це лише зменшує взаємну довіру і повагу.

Зате зворотний метод працює. Почніть із припущення, що ваш співрозмовник заслуговує довіру і може підвищити цінність діалогу своєю незгодою з вами. Слухайте його, дайте йому шанс взаємодіяти з вами, перевіряйте його. Якщо цінність цього спілкування для вас не збільшується – припиніть його. Так і з довірою: почніть з малого і почекайте, поки одержите більше. Якщо не одержите, знайдіть когось іншого для спілкування.

Але завжди починайте з довіри і поваги. Це як віра в Бога: якщо ви починаєте з того, що не вірите, і вимагаєте доказів його існування, щоб стати віруючим – то ви залишитеся скептиком. А якщо почнете з віри в те, що Бог існує, то знайдете масу доказів.

Те, із чого ви починаєте, дуже важливо. Саме початок визначає, яким буде продовження.

За матеріалами журналу “Управління компанією”