Чи варто намагатися стати «найкращим другом» для підлеглих?

Автори блога Leadership Expert спробували дати відповідь на запитання, де знаходиться межа між створенням позитивних робочих стосунків та дружбою керівника з працівником.

Уявіть себе на місці менеджера, який тісно працює з групою колег. Які стосунки ви хотіли б мати з ними: прохолодні та офіційні чи теплі і дружні? Давайте приймемо за норму, що прагнення оточити себе друзями є природнім. Ніхто не хоче працювати в ізоляції. А більшість менеджерів відчувають щось схоже на образу, якщо їм не вдається зайняти центр “соціального життя” своїх співробітників так само, як вони зайняли центр їхнього робочого життя.

Що ж не так з прагненням стати найкращим товаришем для своїх підлеглих?

1. Те, що здається “веселим та кумедним” для вас, зовсім не обов’язково здасться таким для ваших підлеглих. Не дарма ж говорять про необхідність завжди сміятися з жартів своїх керівників, навіть якщо не смішно. А керівник, який зі шкіри лізе, намагаючись стати другом, викликає змішані почуття.

2. Напруга буде виникати у будь-якому випадку. Адже робочі ситуації вимагають, щоб одна людина була керівником, а інша – виконувала її вказівки. Окрім того, якщо ви товаришуєте з підлеглими, будь-які ваші рішення завжди викликатимуть підозру у співробітників. Уявіть ситуацію: вам необхідно підвищити одну людину з відділу. Підлеглі ніколи не знатимуть, чи базується ваше рішення на реальному досвіді та компетенціях, чи ви підвищуєте тільки тих, кого вважаєте своїм другом.

3. Чи зможете ви звільнити некомпетентного та неефективного працівника? Це не лише необхідність, але й ваш обов’язок. Але що робити, якщо цей працівник – ваш товариш. Тоді прийняти подібне рішення стає набагато складніше.

Тож перш, ніж прийняти рішення щодо “дружніх стосунків на робочому місці”, дайте відповідь на просте, але важливе запитання: “Чи зможете ви бути настільки ж щирим та відкритим з товаришем, як зі звичайним співробітником?”