Продовжуючи розмову про характерні риси людей в ролі першої особи, цікаво зауважити ще деякі типові ознаки, що характеризують ці персоналії. Не можу обійти стороною одну з таких яскравих рис, яка є хоч і похідною, симптоматичною, але, насправді, є характерною для якісних лідерів компаній. Це – іронія. Саме спроможність до іронічних суджень та висловлювань є показовим і часом необхідним у стилі поведінки лідерів, перших осіб. І, звичайно, ми маємо одразу зауважити про особливу її форму – самоіронію.
Звичайно, ми говоримо про успішних перших осіб. Це така собі легка, ненав’язлива особливість, яка для колег більше створює комфорт ніж дискомфорт, при тому, що кожен пам’ятає, що він може потрапити під іронічний укол від «шефа». Комфорт тому, що і сам «шеф» може з такою ж легкістю «проїхатись» і по собі, не утримуючи на собі «корону», а отже, на рівних, легко і елегантно демонструючи до спільної і власну відповідальність за ситуацію.
Чому це важливо у стилі мислення перших осіб? Насамперед, іронія є однією з ознак того, що ми називаємо системне мислення. Не можна бути іронічним, не усвідомивши суть речей, смислу явищ, щоб з ними так легко гратися. Іронічні пасажі Сократа чи Сковороди, Черчіля чи Джека Уелча працюють і досі, як підривні міни, нашому ходу мислення, що часом затягується тиною чи то спрощення чи то самолюбства.
Мало того, що потрібно усвідомити суть ситуації/явища, тобто не просто знати, а розуміти, але треба ще й вийти за рамки цього, щоб інтелектуально погратися з цим явищем як з об’єктом. Як би сама особа не була залучена у це все, чи була б навіть причиною, вона спроможна вийти за рамки того явища, якому часто сама належить, усвідомити, і подивитись збоку. І тільки тоді ми маємо передумови до іронії/самоіронії. Не кожна людина за характером та способом мислення має в собі ту незалежну точку опори, на яку вона може опертися, щоб вийти за рамки того цілого, що претендує на цю людину як на частину. Частіше багатьом комфортніше буває йти за течією, бути частиною, а не шукати ще якусь додаткову логіку. Але і самі «течії» таки кимось створюються. Слава Богу. І якщо трохи відкритися, то можна усвідомити, що і сам Бог є іронічним, як і його послідовники-творці.
Сарказм та гумор – близькі брати іронії, але слабкіші, і за силою і за природою. Але одну сестричку Іронія має не менш сильну ніж вона сама, – і кличуть її Метафорою. Коли вони виходять у танець разом, то про яке ще мистецтво комунікації управлінця треба говорити. Метафори народжуються у грі образів, і це є грою зі смисловими поняттями цілого (образу), а не частин, фрагментів.
Само собою у цих міркуваннях виникла Її Величність Гра, і Вона є природнім тлом для цих сестер, без якої енергетики, драйву створення не було б в принципі.
Отже іронія відкорковує свідомість, відкриває, зачіпає, стимулює, фокусує, обігрує, створює критичний настрій, який залишає тебе відкритим та уважним, тримає «у формі», і відпружує від пересічних речей, на яких ми часом незаслужено зациклюємося, прилипаємо набагато більше, ніж воно того варто. Характерна іронія є частиною розвинутих культур, ми можемо відрізнити французьку іронію від англійської, іронію сходу від іронії заходу. Іронія так само є ознакою культурної людини, яку ми можемо відчути, якщо нам пощастить поспілкуватися з такими…
Присутність іронії є ознакою культурного (в широкому сенсі цього слова) здоров’я, перспективності. Це ознака рівня розвитку суб’єкта, ознака, якщо хочете, шляхетності, відповідальності. Це не завантажується механічно, важко прививається, але з’являється як один з плодів власної роботи над собою, результат формування свого власного світогляду, і глибоких спостережень за природою як людини, так і речей взагалі.
Ну а самоіронія – це вершина цього жанру. І щасливою є та команда, у якої лідер має спроможність до самоіронії. Так само як і компанія, так само як і країна. Адже Іронія і Самоіронія – це фундаментальне озброєння. Зброя, проти якої немає захисту. І нещасний той, хто серйозно спробує захищатися від чийогось іронічного уколу. А якщо захист буде несерйозним, іронічним, тоді це вже той же самий рівень гри, та ж сама творчість, пошук розуміння, творчий пошук в розвиток. Навчитися до себе ставитись менш серйозно не менш важливо ніж серйозно ставитись до інших.
Вперше опубліковано у “Київстар Бізнес” дайджест
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців