В одного короля був близький друг. Цей друг, розглядаючи будь-яку ситуацію, що коли-небудь траплялася в його житті, мав звичку говорити: “Це добре!”
Якось король перебував на полюванні. Друг, зазвичай, готував і заряджав рушниці для короля. Очевидно, він зробив щось неправильно, готуючи одну з рушниць. Коли король взяв у свого друга рушницю й вистрілив з неї, у нього відірвало великий палець руки.
Досліджуючи ситуацію, друг, як зазвичай, вирік: “Це добре!”
На це король відповів: “Ні, це не добре!”, – і наказав відправити свого друга у в’язницю.
Пройшло близько року, король полював. Трапилося так, що канібали взяли його в полон і привели у своє село разом з усіма іншими. Вони зв’язали йому руки, наносили купу дров, установили стовп і прив’язали до нього короля. Коли канібали підійшли ближче, щоб розвести вогонь, вони помітили, що в короля не вистачає великого пальця на руці. Через своє марновірство вони ніколи не їли того, хто мав ущербність у тілі. Розв’язавши короля, вони його відпустили.
Повернувшись додому, король згадав той випадок, коли він втратив палець, і відчув каяття совісті за те, як він обійшовся з другом.
Прийшовши до в’язниці король сказав:
– Ти був правий, – це було добре, що я залишився без пальця. І він розповів усе, що з ним трапилося.
– Я дуже шкодую, що посадив тебе у в’язницю, це було з моєї сторони погано.
– Ні, – сказав його друг, – це добре!
– Що ти говориш!? Хіба це добре, що я посадив свого друга на цілий рік у в’язницю?
– Якби я не потрапив у в’язницю, то був би разом з тобою в канібалів.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців