Портрет українського власника бізнесу

Для чого необхідний збірний портрет представників того або іншого соціального прошарку або професії? Він може дати загальне уявлення про стан суспільства й процесів, що відбуваються в ньому. Портрет українського власника в загальних його рисах може характеризувати ментальний і духовний стан українського бізнесу.

Великими мазками можна представити наступні якості та їхні прояви.

Уміння й бажання пишатися собою. За бізнес, який вони створили. За ті випробування й труднощі, з якими впоралися (у кожного з них є свій міф про те, як вони досягали свого добробуту). За ті знання й досвід, які придбали. За свою сміливість у прийнятті нестандартних рішень, за свою креативність і спритність, за вміння ризикувати, надихати людей і давати їм можливість заробити.

Потреба в передачі свого бізнесу спадкоємцям. Дуже часто бізнес і створюється під дітей, перетворюється в сімейний, у цьому запорука його життєвої сили. У будь-якому випадку, в кожного власника є бажання створити бізнес «на століття», щоб потім і діти й онуки розвивали його й дякували його творців.

Спрага задоволень. Екзотичний відпочинок, кухня, комфортний побут, екстремальні види спорту. Світське життя, наближеність до політиків, дружба із представниками культури й мистецтва. Задоволення можуть варіюватися, але девіз один: «Ми заслужили це право відпочивати й розслаблюватися ексклюзивно».

Заздрість. Завжди є кому заздрити – більш багатому, більш успішному, мудрому, жебраку. Заздрість властива всім, питання скоріше не в тім, чому ми заздримо, а як із цим справляємося. Для власника бізнесу заздрість може стати потужним стимулом до розвитку й досягнень. Буває, щоправда, і навпаки, коли заздрість може зруйнувати відносини з партнерами й бізнес у цілому.

Брак часу на себе. З одного боку, можна дозволити собі будь-який відпочинок, але не можна дозволити розслабитися й приділити час тільки собі. У власників бізнесу завжди багато залежних від нього людей – близькі, друзі, родичі, – які чекають і навіть жадають від нього турботи й уваги. Якщо він їм цього не дає, то одержує у відповідь докори в черствості й нелюдськості. Щоб почати думати про себе, необхідно відокремитися від бізнесу, віддати його найманим директорам. Процес сепарації від власного бізнесу може бути довгим і болісним, і не всі власники до цього готові.

Хронічна утома. Ця особливість тісно пов’язана з попередньою. Коли людина не може не думати про бізнес, вона не може повноцінно відпочивати. Наша непередбачена держава, законодавство й економіка тримають всіх бізнесменів у тонусі, постійний стрес приводить до хвороб, нервового виснаження й хронічної утоми.

Параноя. Завжди знайдуться люди, які хочуть поживитися вашими грішми. Люди, які здатні зрадити, обдурити й підставити. Довіряти не можна нікому. Звідси тотальна внутрішня самітність і численні способи впоратися з нею (трудоголизм, незліченні знайомства й поверхневі контакти, екстремальні види спорту).

Напевно, до цього портрета можна додати ще кілька особливостей, що характеризують українського власника бізнесу. Але якщо обмежитися цими, то можна сказати, що образ виходить дуже амбівалентним, контрастним. Складається враження, що український бізнес і його представники точно мають дивіденди у вигляді можливості дозволити собі компенсацію за напружений ритм життя, але при цьому мало хто з них може сказати про себе, що його внутрішній світ гармонічний і цілісний.