Керівник-песиміст – доля українського бізнесу?

Керівник-песиміст - доля українського бізнесу?Чим відрізняється песиміст від оптиміста? Песиміст говорить: «Гірше не буває». Оптиміст каже: «Буває, буває…». Цей анекдот легко перенести в світ бізнесу, де керівники взяли собі відповідні ролі й діють за стереотипними правилами так званого полярного мислення.

При полярному мисленні люди схильні до перебільшення або зменшення значення подій, що відбуваються, на своє життя. Вони бачать увесь світ у білих або чорних тонах.

Отже, бачити все в чорних тонах – доля керівника-песиміста. Він буквально у всьому вбачає небезпеку своєму бізнесу й завжди очікує гіршого, перебільшуючи можливість негативних наслідків. До чого це призводить? Зайва перестраховка. Недовіра до партнерів. Острах змін. Страх втрати бізнесу. Острах відповідальності за ухвалені рішення. Він не чекає від майбутнього нічого хорошого, тому всі його дії спрямовані тільки на те, щоб протриматися в короткостроковій перспективі. У цілому – повний букет…

Керівник-песиміст не сприймає ніяких раціональних доводів із приводу своїх помилкових оцінок, а приймає тільки такі, які підтверджують висновки про минуле або прогнози на майбутнє без якого-небудь аналізу. Одна фраза, що висловлює сумнів і починається “так, але…”, може поставити хрест на всіх міркуваннях і змушує його бачити увесь світ у всій глибині його безнадійності.

MUST READ:  Про "локшину", яка навішується на вуха співробітників керівниками великих компаній

І що ж робити? Можливо, керівник-песиміст – це просто людина не на своєму місці? Цілком можливо. Але найприкріше те, що сам-то себе він не звільнить (ну хіба що власник).

Висловлю, можливо, крамольну думку: в українському бізнесі бути керівником-песимістом у якійсь мері навіть вигідно. Непрозорі методи роботи, тиск регуляторних органів, корупція й лобіювання – все це робить нашого бідного керівника песимістом, головною ціллю якого є виживання. І при цьому – винахідливим песимістом. Песимістом, що випромінює посмішку на зустрічах. Песимістом, який радий будь-якої можливості утриматися “на плаву”… Дійсно, адже “могло бути й гірше”. Від цієї життєвої мудрості вже точно нікуди не втечеш…

Можливо я щось плутаю і в нас є безліч керівників (умовно кажучи “оптимістів”), які не підлаштовуються під систему, не бояться змін і будують свій бізнес на взаємній довірі?