У 1892-му році Гeopг Стаффорд Паркер викладав абетку Морзе в школі телеграфістів. Щоб звести кінці з кінцями, оскільки заробітна плата викладача була дуже маленькою, він продавав ручки John Holland. Крім того, оскільки ручки часто ставали непридатним, він їх лагодив.
Згодом він придумав додати в ручку особливий поршень, що не давав повітрю підніматися в ємність, де було чорнило. У 1889-му році він одержав патент на свій винахід, але роботу викладача, яка невисоко оплачувалася, не кинув.
Одного разу до нього прийшов страховий агент із пропозицією застрахувати життя. Але в Паркера на руках було недостатньо грошей, щоб оплатити перший страховий внесок. Тоді він запропонував агентові угоду: він гарантував йому 50% своїх майбутніх доходів від використання отриманого патенту. Так були закладені основи майбутніх статків обох молодих людей.
У 1939-му році він почав випуск своєї знаменитої ручки Parker 51, через п’ятдесят один рік від дня одержання патенту. З 1986-го року Parker – не американська, а англійська марка.
Із книги Бернара Галі “BRAND: Народження імені”