Сучасний бізнес: «Монополія» чи «Причепи хвіст ослові»?

Колись керівництво підприємств було впевнено, що діловий світ улаштований як чесна гра в «Монополію»: треба накреслити собі чіткий план обходу ігрового поля, нарощувати обсяги й підвищувати доходи. Злиття й поглинання принесуть незлічимі багатства. А всім на світі заправляють магнати й гігантські імперії, пишуть автори книги “Інформаційна революція”.

Правила змінилися. У грі в «Монополію», що представляє сьогоднішню реальність, виграє не той, хто накопичить більше всіх нерухомості й залізниць, а той, хто першим придумає трансатлантичні перельоти, таймшери, заставні зі змінною ставкою, премії постійним клієнтам авіакомпаній, замовлення квитків через Інтернет і космічний туризм. (І при цьому обов’язково потрібно бути першим, тому що будь-яку інновацію швидко скопіюють інші гравці).

Втім, часом створюється враження, що сучасний бізнес менше схожий на «Монополію», а швидше нагадує гру «Причепи хвіст ослові», у якій гравець із зав’язаними очами повинен правильно прикласти хвіст до зображення осла, але, на відміну від дитячого варіанта, осел при цьому біжить, куди захоче. У сучасному бізнесі ви навряд чи досягнете успіху, граючи із зав’язаними очами або дотримуючись заданого маршруту – або володіючи гігантською корпоративною структурою, що виникла в результаті численних злиттів і повільно реагуючої на ринкову динаміку.

Звичайно, старі правила бізнесу діють як і раніше: гроші люблять рахунок, рентабельність дуже важлива, головне – це клієнти, усім правлять акціонери, конкуренти завжди готові вас з’їсти. І в той же час обоюдогострі тенденції, що одночасно дають шанс і являють складну проблему, додали до старих правил бізнесу нову форму. Однак нові перспективи породили нові завдання:

– диверсифікованість бізнесу, викликана злиттями й поглинаннями, не тільки допомогла розширити сферу діяльності підприємств і підвищити їхні доходи, але й утруднила досягнення маневреності корпорації й видимості її перспектив;

– підвищення продуктивності праці, завдяки якому за менший час стало випускатися більше продукції, привело також до стрибкоподібного росту всіх вихідних очікувань із боку керівництва й клієнтів (причому ці сподівання можуть як направляти компанію до успіху, так і вести її в протилежному напрямку);

– прогрес в області інформаційних технологій привів до того, що системи, призначені для збору й обробки інформації, з головою потонули в даних, підготовлених для кожної фази виробничого процесу;

– технології, що вважалися ліками від всіх лих, не змогли розв’язати корінні проблеми бізнесу, оскільки взаємозалежності між людьми, процесом і культурою найчастіше упускалися.

Тим самим старі правила діють, але це не зовсім ті правила, що пам’ятні нам з минулого тисячоріччя. У ті далекі часи багаторічного спаду ділової активності кожна організація відчувала необхідність прискорення відповіді (перше) на постійно мінливі вимоги ринку (друге) підвищенням якості продукції (третє) і скороченням людських ресурсів, відходів і фінансових витрат (четверте). За старих часів говорили: «Швидко, дешево і якісно – вибери два із трьох», а тепер: «Забезпеч всі три».