Покоління “Y” – це ті молоді люди, які сьогодні надзвичайно активно входять в робоче середовище. Про їхні “нестандартні” цінності та поведінку написано чимало статей та складено “міфів”. Насправді ж ці люди не так вже й сильно відрізняються від своїх старших колег, навіть якщо самі про це не здогадується, пише Пенелопа Транк (Penelope Trunk) у своєму блозі.
1. Представники покоління “Y” плутають швидкість Інтернету зі своєю власною швидкістю. Вони не дуже люблять ризикувати, не шукають конфліктів і переважно з повагою ставляться до різноманітних інститутів та організацій. Але така природа часто призводить до того, що їм складно приймати рішення. В дитинстві за них приймали рішення батьки, а подорослішавши – вони віддають рішення на краудсорсинг або шукають відповіді в Інтернеті. Коли ж доводиться приймати рішення самостійно – представники покоління “Y” можуть впасти в ступор (що відрізняє їх від покоління “X”, які часто чинили всупереч усталеним нормам, та бейбі-бумерів, які завжди хотіли бути переможцями).
2. Представники покоління “Y” більше хочуть виглядати переможцями, ніж бути ними. Це найбільш “командноорієнтоване” покоління, яке тільки можна уявити. Вони обожнюють працювати в команді, а тому за своєю природою є вкрай неконкурентними (конкуренція не викликає в них азарту). Потрапляючи в компанію, вони не мріють стати її директором, щоб опинитися на вершині корпоративної ієрархії. Навпаки, вони прагнуть зруйнувати їєрархію таким чином, щоб всі люди в компанії знаходилися на одному рівні і працювали на спільне благо.
Водночас представники покоління “Y” дуже дбають про свій імідж. В онлайні вони стежать за своєю репутацією краще, ніж це роблять деякі зірки та публічні особи. Вони хочуть виглядати найкращими, при цьому їм необов’язково бути такими насправді.
3. Представники покоління “Y” не до кінця розуміють поняття підприємництва. Вони побоюються традиційного корпоративного життя в ролі найманого співробітника, тому що вони бачили, як їхні батьки поклали своє життя служінню компанії, а потім в один момент все “тріснуло” під тиском економічної кризи. Тож підприємництво вони вважають не ризикованою справою, а певною мірою навіть більш надійною, ніж наймана праця. Принаймні, саме так вони планують захистити себе від можливих втрат та провалів. Хоча звісно ж, вони просто хибно сприймають суть підприємництва.
Коли молоді люди говорять, що вони мріють створити власну компанію, вони мають на увазі бажання почуватися безпечно – отримати той рівень впевеності, який неможливо здобути, виконуючи роль найманого працівника. Тоді як старші люди часто плутають їхні наміри з бажанням ризикувати.
У загальному ж представники покоління “Y” більш пристосовані до найманої праці: вони люблять отримувати зворотній зв’язок, люблять спілкуватися, люблять працювати в команді і зрештою – ходити на корпоративи. Їм незрозуміла доля підприємця, який в більшості випадків – самотня людина, яка важко і наполегливо працює на грані того, що вважається нормальним.
4. Представники покоління “Y” плутають власну практичну поведінку з поведінкою революційною. Вони намагаються пройти через життя, зіткнувшись з мінімальною кількістю перешкод і з максимальним комфортом. Саме комфорту, а не революції, вони прагнуть, вимагаючи вільного графіку, стабільних зарплат та хороших наставників. Вони вимагають того, що заповідали їм їхні батьки: роботи, яка має значення і приносить задоволення. Ці “революційні” очікування насправді йдуть від “бебі-бумерів”. А покоління “Y” просто робить те, що їм сказали.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців