Чому більшість розумних людей «досягають своєї стелі»…

Чому більшість розумних людей досягають своєї стелі Магічне число 40. Саме у 40 років більшість розумних людей раптом усвідомлюють, що їх розвиток зупинився. Чому так відбувається, пояснює Раджеш Сетті (Rajesh Setty), автор книги “Поза кодом” (Beyond Code), на сторінках свого блога.

Перші 10-15 років робочого життя більшості людей пов’язані із розвитком кар’єри, персональним зростанням та підвищенням зарплатні. Саме протягом цього періоду відбуваються і найбільш важливі зміни як у професійному, так і в особистому житті людини: перша робота, одруження, діти, купівля першого власного житла тощо.

Саме така надмірна кількість змін, які оточують людину в молодому віці, створює ілюзію прогресу. Зрештою, адаптація до змін є обов’язковою умовою виживання.

Ось кілька причин, через які з часом здійснювати прогрес та продовжувати розвиток стає складніше:

1. Вихід на “незвідану дорогу”.
У вирі змін багато розумних людей забувають, що на вищому рівні завжди знаходиться менше місця для новачків. На ранніх стадіях розвитку весь світ допомагав їм зростати та досягати більшого. Але що вище на кар’єрній драбині вони знаходяться, тим важче продовжувати свій поступ вгору.

MUST READ:  Сталий маркетинг - модна тема чи інший підхід до ведення бізнесу?

2. Локальна зірка.
Багато розумних людей забувають, що поза межами їхньої компанії також існує світ. Вони настільки зайняті та сфокусовані на своїй компанії, що повністю “провалюють” іншу свою відповідальність – спілкуватися та розповсюджувати інформацію поза межами компанії. Такі люди є класичним прикладом того, як можна бути “локальною зіркою”, при цьому залишаючись невидимими глобально.

3. Інертність.
Це одна з проблем, яку дуже складно виявити – природнє бажання людини рухатися шляхом найменшого опору. Займаючись справами, до яких звикла та чи інша людина, вона потрапляє в інертний стан, тобто по суті обмежує себе рамками усталеності. Потім з’являється комфорт, який призводить до того, що людина готова все життя провести в цих рамках, аж поки не з’явиться якийсь зовнішній поштовх, який змусить її діяти інакше. На превеликий жаль життя багатьох людей минає “в коробці”, а зовнішній поштовх так і не виникає.