Експеримент із лінією і кругом, або Коли спілкування стає надмірним

Твердження про те, що люди повинні спілкуватися якнайбільше, є однією з аксіом у менеджменті. Ідея завжди однакова: якщо ми обговоримо проблему, то вона наблизиться до вирішення. Але спілкування, як й інші сторони людських стосунків, рідко розвивається відповідно до окресленого нами сценарію, пише Річард Фарсон (Richard Farson) у своїй книзі “Менеджмент абсурду”.

Насправді, у більшості організацій ми маємо справу з надмірним спілкуванням. Зустрічі, збори, планерки, телефонні дзвінки, електронна пошта – все це рівною мірою перевантажує як керівників, так і працівників. Ми все більше утверджуємося в думці, що кожний повинен бути в курсі абсолютно всього.

Класичний експеримент, що довів помилковість цього твердження, був багато років тому проведений консультантом з менеджменту й організаційним психологом Алексом Бейвіласом (Alex Bavelas). Цей експеримент одержав назву “експеримент із лінією і кругом”. Його учасників розділили на дві групи. В одній уся інформація передавалася членами групи одній людині в центрі – це була модель вертикального лінійного менеджменту. В іншій групі вся інформація передавалася учасниками по колу – за принципом горизонтального менеджменту.

Перед обома групами ставилися однакові завдання: наприклад, кожному учасникові вручалася коробочка з різнобарвними кульками і групі пропонувалося визначити один спільний колір, що є в кожній коробочці. Спочатку, коли кульки були однокольоровими, їхнє розрізнення й опис не мали труднощів, і лінійна група впоралася із завданням набагато краще, ніж кругова. Але потім завдання ускладнилося – кульки були вже не однокольоровими, а в кольорову цяточку. Кругова група, у якій кожен член міг розмовляти не тільки з лідером, але й з іншими учасниками експерименту, пристосувалася до нових умов значно швидше і, звичайно, краще впоралася із завданням, ніж лінійна група.

Результати цього експерименту протягом багатьох років використовувалися як доказ на користь кругового менеджменту, коли кожен член групи максимально бере участь у процесі управління результатом. Але існує менш відомий результат цього дослідження, який і представляє для нас особливий інтерес. Коли всі лінії спілкування відкриті, коли учасники можуть вільно розмовляти один з одним – здатність до групового рішення проблем значною мірою знижується, і група стає по суті справи паралізованою. Іншими словами, схоже на те, що існує якийсь оптимальний рівень, за межами якого спілкування стає нефункціональним. Отже, спілкування має свої обмеження.