Що більше ми маємо, то більше бажаємо. Дай нам 99 – нам відразу захочеться 100. Для кругленької суми й рівного рахунку. Це те, що Ошо назвав “порочним колом дев’яносто дев’яти”. Пропоную вашій увазі чудову притчу з книги Ошо “Дао. 3 скарби”.
Бідний перукар жив так безтурботно і щасливо, що йому заздрив навіть принц, який був його клієнтом. І одного разу він запитав перукаря:
– У чому секрет твого щастя? З тебе життя просто джерелом б’є.
– Навіть не знаю, – розгубився той, – який секрет ви маєте на увазі? Я просто щасливий. Заробляю собі на хліб і відпочиваю.
Тоді принц запитав свого придворного, котрий був освіченою людиною:
– Я – принц. У мене все є, але я нещасний. А цей перукар, нічого не маючи, щасливий. У чому секрет його щастя?
– Схоже, – відповів придворний, – він нічого не знає про порочне коло 99. Ви теж перебуваєте в ньому, і теж про нього не знаєте. Ось, що ми зробимо. Ми підкинемо йому гаманець із 99 рупіями й подивимося, що буде далі.
Так вони і вирішили. Після того, як перукар знайшов гаманець, його життя перетворилося в суцільний кошмар. Він не міг заснути, думаючи, де йому взяти ще одну рупію. Тому що, коли є 99, хочеться мати 100. Це стає настирливою ідеєю.
Одна рупія рівнялася місячному заробітку перукаря. Щоб швидше її накопичити, він вирішив один день їсти, а інший постити. Наступного дня принц запитав перукаря:
– У чому справа? Ти виглядаєш утомленим і заклопотаним.
– Я став жертвою “порочного кола 99”, – відповів той.
Так зване “порочне коло 99” на 100 не закінчується. Коли в нас є 100, нам потрібно 200, 500 і т.д. Не знаючи насичення, его доводить нас до виснаження. У гонитві за більшим, ми втрачаємо наявне. У гонитві за кращим, упускаємо потрібне. Ми живемо вдалину, а не вглиб. Не дотиком, а передчуттям.
Отже, якщо ви задоволені – зупиніться. Замість того, щоб ставити кому і нестися далі, поставте крапку – і насолодіться моментом. Адже щасливий не той, у кого багато є, а той, кому вистачає.
За матеріалами MindSpace
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців