Наш щоденний Перл-Харбор

Дуже скоро, 7 грудня, виповниться 70 років з дня нападу японської авіації на Перл-Харбор. Хотілося б пригадати цю історію сьогодні з наступної причини. Вважається, що в цій битві американці потерпіли поразку не технологій, а системи. І ось чому.

Американське командування, взявши на озброєння новинку того часу – радар, – до кінця не оцінило всіх його можливостей. На нього махнули рукою та приставили нижчі чини військових, які не могли як слід розібратися у новому обладнанні, не могли аргументовано викласти свою думку. Вони не користувалися авторитетом, щоб до них прислухалися. Я наслідок, на їхні повідомлення про те, що нібито щось наближається до бази, не звернули ніякої уваги.

Ця сімдесятирічна історія актуальна і сьогодні. Хоч як не автоматизується виробництво або офісна робота, роль людини не зменшується, а навпаки – стає більш значущою. Передача багатьох функцій машині не зводиться для працівника до комфортного сидіння за комп’ютером та простого натискання правильних кнопок. Це відповідальний та інтелектуальний процес. І якщо правильність цього для спостерігачів у радара начебто доведена Перл-Харбором, то стосовно сучасного офісу – ні.

У професійні якості мідл-менеджмента не вірять вже при підборі, вимагаючи “вільне володіння комп’ютером” та навичку натискання правильних кнопок. До лінійного персоналу не прислухаються, не вимагають від нього ініціативності, вміння думати самостійно та брати на себе відповідальність. Потрібна лише старанність. І тому на заклик “Ворог іде!” керівництво реагує, як в 1941-ому при Перл-Харборі…