Компанії витрачають величезну кількість енергії, а іноді й чималі кошти на розвиток мотивації персоналу. Але серед людей, які легко надихаються роботою і в стані “ейфорії” здатні демонструвати небачені показники ефективності, завжди трапляються ті, для яких, схоже, не існує поняття “стимул” та “мотивація”. Їх ніщо не надихає, а необхідність виконати ту чи іншу роботу викликає лише відразу.
Відповідь на запитання, чому ж навіть при наявності чіткої цілі людині може бути дуже важко заставити себе рухатися в потрібному напрямку дає у власному блозі психолог Олег Сатов.
Найцікавіше те, що така поведінка – це навіть не проблема і не симптом, а радше ознака нормальної роботи внутрішнього “запобіжного” механізму, який вберігає нас від дій, які призводять до руйнування внутрішнього балансу. Інакше кажучи, якщо попри всі мотивації та стимули людина все одно не поспішає братися за роботу – значить остання вступає в конфлікт з певними її внутрішніми цінностями чи установками. І вирішити цей конфлікт зовнішніми методами (проведенням корпоративних тім-білдінгів, тренінгами, мотиваційними сесіями) неможливо!
Існує дві основні перешкоди, які блокують реалізацію задуманого (виконання роботи) – фальшивість поставленої цілі та страх перед провалом. У першому випадку йдеться про конфлікт між цілями, пріоритетами та принципами, які знаходяться “за сценою”. У другому – просуванню справи заважають сумніви в собі та власній спроможності досягнути необхідного результату.
В обидвох випадках можна говорити про самообман, коли поставлена ціль йде врозріз з більш глибокою та енергійно насиченою мотивацією. Не даремно ж говорять, що внутрішня мотивація завжди набагато сильніша, ніж зовнішня.
Тож якщо котрийсь із ваших співробітників не здатен справитися з поставленими завданнями, варто задуматися про реальні причини. І якщо в основі знаходиться внутрішній конфлікт цілей – допомогти вирішити його або попрощатися з таким працівником.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців