Марії Ньєлі було сім років, коли її батько, швець, улаштувався в Монте-Карло. Це відбулося зовсім незадовго до його смерті. Коли дівчинці виповнилося дванадцять років, її взяли в місцеве ательє мод, а в чотирнадцять років її відправили вчитися в Париж.
У свої вісімнадцять Марія вже стала першою майстринею в ательє мадам Раффі, а згодом – її компаньйонкою. У двадцять років вона познайомилася в автобусі зі своїм майбутнім чоловіком Луїджи Річчі, сином власника ювелірного магазина в Мілані. Втім, через кілька років вона розірве цей шлюб.
У сорок дев’ять років, забезпечивши собі величезний статок, Марія Ніна Річчі хотіла відійти від справ, коли син Роберт, який безмежно вірив у талант і силу духу матері, переконав її увійти в світ високої моди. На бульварі Капуцинів вона найняла приміщення, де в 1932-му році представила свою першу колекцію.
У 1945-му році Роберт Річчі випустив свій перший парфум “Coeur Joie” (“Кер Жуа” – “Веселе серце”), слідом за яким з’явився парфум “l’Air du Temps” (“Ер дю Тамп” – “Повітря часу”).
У 1948-му році був представлений ще один парфум – “Lalique” (“Лалік”), флакон яких був прикрашений двома голубами. Після двох марок одеколону для чоловіків “Signoricci” (“Синоріччі” – “Синьйор Річчі”) і “Phileas” (“Філеас” – герой роману Жуля Верна) Роберт Річчі створив своє останнє творіння – парфум “Nina”, на згадку про матір, яка померла у 1970-му році. У 1988-му році, після смерті Роберта, управління фірмою перейшло в руки його зятя Жиля Фюша.
Із книги Бернара Галі “BRAND: Народження імені”