В одного багатого селянина був виноградник. Прийшов час збору врожаю. Рано ранком він вийшов з дому, щоб найняти людей для збору фруктів. Він домовився з кількома працівниками й зобов’язався платити їм динар у день. Вони погодилися і взялися за роботу.
Після обіду хазяїн пішов на базарну площу, щоб найняти ще працівників. Він сказав їм:
“Ідіть працювати, і я вам заплачу стільки, скільки належить”.
Довгий спекотний день дійшов кінця, і хазяїн велів своєму управителеві заплатити робітникам. Слуга дав кожному робітникові з першої групи по динару. Працівники другої групи також одержали по динару, хоча були найняті пізніше й працювали лише півдня.
Робітники першої групи були незадоволені. Вони пішли до хазяїна, гарячкуючи і скаржачись:
“Друга група працювала лише півдня, а ти зрівняв їх з нами, у той час, коли ми гнули свої спини під палючим сонцем цілий день”.
Хазяїн відповів:
“Друзі, я не зробив нічого несправедливого стосовно вас. Хіба не ви погодилися працювати на мене за один динар? Візьміть те, що вам належить, і йдіть. Я вирішив заплатити іншим стільки ж само, скільки заплатив вам. І хіба мені не дозволено робити те, що я хочу, з тим, що належить мені? Чи ви заздрите моїй щедрості?”
Із книги “Як стати першокласним керівником”
1. Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. 3. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 5. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. 6. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? 7. Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. 8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. 9. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 11. А взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. 13. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 16. Так то останні будуть перші, а перші – останні!
(Єв. – Мт. 80 зач.; 20, 1-16.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців