Якось один бізнесмен купив величезний алмаз у Південній Африці, який був завбільшки з жовток курячого яйця. Але, на його превеликий жаль, усередині каменю була виявлена тріщина. Новий власник каменю показав цей алмаз ювелірові, у надії, що той порадить, що можна зробити.
Майстер захоплено покачав головою, і сказав:
– Цей камінь можна розколоти на дві частини, з яких вийде два чудових діаманти й кожний із них буде дорожче самого алмаза. Але проблема в тім, що необережний удар може розбити це прекрасне чудо природи на жменю дрібного каміння. Діаманти з них будуть у багато разів дешевше цього алмаза, і практично нічого не будуть коштувати. Я не беруся так ризикувати й не буду робити цієї роботи.
Так само казали й інші ювеліри в багатьох країнах, де він бував з діловими поїздками. Тоді йому порадили звернутися до старого ювеліра з Амстердама, у якого були “золоті руки”.
Бізнесмен прилетів до Амстердаму і знайшов там старого ювеліра. З інтересом розглянувши камінь через монокль, той почав попереджати про ризик. Перервавши ювеліра, бізнесмен сказав, що цю історію він уже чув не раз і знає напам’ять. І ювелір погодився допомогти, назвавши ціну за роботу.
Коли хазяїн каменю погодився, мудрий ювелір звернувся до молодого підмайстра, який сидів на віддалі спиною до них і займався своєю роботою. Взявши камінь, хлопчик поклав алмаз на долоню й один раз ударив по ньому молоточком, розбивши його на дві частини, і не оглядаючись, повернув ювелірові. Вражений хазяїн діаманта запитав:
– Як давно він у вас працює?
– Усього третій день. Він не знає справжньої ціни цього каменю, тому його рука була твердою і навіть не здригнулася.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців