Одного разу до Вчителя прийшов учень і запитав: «Учитель, я кілька днів намагаюся продати велику партію прекрасних легких зимових курток власникові великого магазина одягу. Він жодного разу навіть не поговорив зі мною.
У нього завжди знаходяться якісь причини для того, щоб відкласти зустріч. Як мені продати ці куртки, Учитель?»
Учитель уважно подивився на учня і сказав:
– Купи.
Учень подумав, що Вчитель не зрозумів його слів і повторив їх. Учитель насупився, взяв аркуш паперу й швидким розчерком дешевої ручки написав на ньому тільки одне слово: «Купи!»
Учень взяв з рук Учителя листок, поклонився й вийшов.
Наступного дня учень прийшов у цей магазин і купив там куртку. Прийшовши додому, він порівняв її з тими, які хотів продати, і написав невеликий лист, який відніс власникові магазина…
Через три дні учень знову прийшов до Вчителя і сказав йому:
– Учитель, спасибі тобі! Я зробив все так, як ти порадив, і вчора продав йому всю партію курток. Скажи, чи завжди, коли хочеш що-небудь продати, варто чинити точно так само?
На жаль, ми не знаємо, що саме відповів Учитель. Достеменно відомо тільки те, що через 40 років, коли цей учень сам став шанованим Учителем, у його домі в срібній рамці висів папірець із написаним рукою Великого Вчителя словом: «Купи!» Прямо над ним висів у золотій рамці листок з написаним тим же почерком словом: «Ідіот!»
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців