Якось один тесляр вирішив змінити роботу. Він пішов до свого шефа, щоб сказати про це. Шефові було шкода втрачати такого хорошого тесляра. Однак той був непохитний…
Зрештою шеф умовив його на останок побудувати ще один будинок. Тесляр погодився і взявся за роботу. Обтяжений думками про свою сім’ю і майбутнє, він робив звичну роботу автоматично, не вникаючи в деталі і не звертаючи уваги на якість роботи. Він думав зовсім про інше…
Настав день здачі об’єкта, і шеф прийшов подивитися на готовий будинок. Коли вони обидва стояли у дверях будинку, шеф простягнув тесляру ключі зі словами:
— На знак моєї подяки за багаторічну роботу я дарую цей будинок тобі!
Тесляр розгубився. Якби він знав про такий поворот подій, він зробив би все, щоб цей будинок став найкращою роботою в його житті!
Дуже часто ми проживаємо своє життя так, як будував свій останній будинок цей тесляр, — автоматично. Ми не звертаємо уваги на те, що робимо кожен день, і закінчуємо своє життя як далека гаснуча зірочка на небосхилі.
Джерело: книга “В этом году я… Как изменить привычки, сдержать обещания или сделать то, о чем вы давно мечтали”
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців