По мірі глобалізації торгівлі ділові люди зустрічаються в міжнародному бізнесі все частіше, і це дає їм привід думати, що вони починають розуміти один одного краще. Цілком природно, що, коли у людей складаються більш близькі стосунки, вони починають спілкуватися більш розслаблено і невимушено. Річард Льюїс (Richard Lewis), автор книги “Зіткнення культур” (When Cultures Collide), пропонує кілька цікавих спостережень щодо того, як гумор використовується у бізнесі різних народів.
Гумор у бізнесі популярний у багатьох європейських країнах, хоча серед романських народів він менше в ходу, ніж у північних європейців, для яких він є важливим засобом, що допомагає розтопити холод формальності на початку розмови. Можливо, іспанці, португальці та італійці не страждають від холоду формальності, їх живий, схильний до пліток і відвертий стиль спілкування сам по собі містить чималий заряд гумору.
В англосаксонських країнах гумор використовується систематично. Гумор у Канаді та Новій Зеландії відрізняється легкістю, в Австралії може бути кілким і провокаційним. У Сполучених Штатах сарказм, валяння дурня і вдаване обурення вважаються невід’ємними елементами проведення зустрічі, що дозволяє досягти більшого за короткий час. Адже час, зрештою, це гроші. Найчастіше до гумору на бізнес-зустрічах вдаються, мабуть, у Сполученому Королівстві. Британці не виносять нудних і тривалих зустрічей і, щоб скрасити їх, використовують найрізноманітніші форми гумору і тактики, здатні розрядити обстановку і відволіктися.
Проте є два народи, які уникають жартів та інших форм гумору за столом переговорів. Німці вважають гумор недоречним у діловій розмові. На їхню думку, бізнес — заняття серйозне, отже, до нього треба ставитися серйозно, залишивши осторонь історії та розваги, що не мають відношення до справи. Якщо ви відволікаєтеся від головної теми, то тим самим проявляєте неповагу до співрозмовника. Вони вважають, що жартувати нечесно, оскільки це привносить плутанину в ділову розмову. Вони хочуть знати ціну, якість, а також час поставки, і якомога точніше, будь ласка!
Як тільки-но бізнес-зустріч закінчено, німці готові розслаблятися і жартувати зі своїми партнерами в барах, ресторанах і вдома. Гумор та анекдоти в цих обставинах тільки вітаються. Відпочинку, діловим бесідам і багатьом іншим заходам у Німеччині відведено строго певний час.
Японці також не бачать ніякої користі від гумору під час ділової зустрічі. Вони розсміються, якщо зрозуміють, що ви розповіли жарт (сенс якого навряд чи буде їм зрозумілий), але виключно з міркувань ввічливості. Вони і без того напружуються, намагаючись зрозуміти те, що ви говорите «по суті», так що будь-які ваші розумні зауваження чи іронічні висловлювання можуть привести їх у сум’яття. Все, що ви говорите, вони сприймають буквально. Розмовні американські вислови на зразок «Ви мене вбиваєте» або «Повторіть це ще раз, і мене тут не буде» наводять жах на японських партнерів. Одного разу під час переговорів американський бізнесмен заявив, що якась умова договору може (у приблизному перекладі) «пустити справу на дно» (blow the deal out of the water). Його попросили уточнити, про яке дно він говорить.
Звичайно, використання гумору в міжнародних переговорах може принести безумовну користь — розтопити лід формальності, прискорити хід обговорення, вивести з глухого кута, розкріпачити партнера і викликати довіру до вас як до людини. Однак у гумору є і зворотна сторона, пов’язана з великим ризиком. Те, що здається кумедним французу, араб може прийняти за святотатство. Ваша улюблена, найсмішніша історія може здатися китайцеві абсолютно незрозумілою, а ваш цілком невинний анекдот може серйозно образити турка. Культурні та релігійні відмінності призводять до того, що над одними і тими ж жартам сміються далеко не всі. Хто може з упевненістю стверджувати, що насправді є смішним? Якщо всі цінності відносні і обумовлені культурою, то гумор, терпимість і навіть сама істина не є винятком. Слід пам’ятати, що в Азії досить часто сміх є проявом збентеження, нервозності або навіть презирства.
Бізнес-цитатник — найкращі ідеї з бізнес-книжок.