Одного разу в гості до Вчителя зайшов начальник поліції міста, поряд з яким тоді знаходився будинок школи:
— Учителю, чи можна поставити тобі одне запитання?
— Одне запитання ти щойно поставив, — засміявся Вчитель, але, побачивши, що гість знітився, додав: — Запитуй, звичайно.
— Мій син наступного року закінчує школу, і я хотів з тобою порадитися, який шлях йому обрати…
— А що він сам говорить? — запитав Учитель.
— Він до сих пір не визначився. А я хотів би, щоб він став поліцейським або лікарем…
— Який дивний вибір! — здивувався Вчитель. — Чому поліцейським, у твоєму випадку я ще розумію. Але чому лікарем?..
— Я сам в молодості мріяв стати лікарем, але у моїх батьків не було грошей на таке дороге навчання. Тому я пішов у армію і, прослуживши п’ять років, перейшов до поліції… Зараз у мене достатньо грошей, щоб дати сину можливість навчатися у найкращій медичній школі країни!
— Якщо тобі важлива моя думка, я скажу. Хай буде ким завгодно, тільки не лікарем і не поліцейським.
— Вчителю, мені дуже дивно чути це… Мудрість твоя для мене безсумнівна… але чи не міг би ти все ж таки пояснити свої слова?
— Справа в тім, що якщо він стане поліцейським, він постійно буде порівнювати себе з тобою… це не додасть йому сил. Додай до цього ще й те, що оточуючі будуть вважати, що ти допомагаєш йому просуватися по службі, навіть якщо ти пальцем об палець для цього не вдариш…
— Гаразд, це зрозуміло, але чому ж тоді йому не стати лікарем? — вигукнув начальник поліції.
— Якщо він стане лікарем, то порівнювати будеш ти. Його, яким він стане, з собою, яким ти міг стати… Начальник поліції подякував Учителю і пішов.
До цієї історії слід додати, що юнак, про якого йшлося, наступного року прийшов у Школу Шляху. Коли його запитали, чому він зробив такий вибір, він відповів: “Головне, що мене спонукало — подяка мудрості Вчителя. Я з дитинства боявся лікарів і не міг терпіти поліцейських”.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців