У старі часи жив на світі підприємець. І все, що він робив, закінчувалося невдачею. Причини невдач були зрозумілі кожній розсудливій людині — окрім самого підприємця. По-перше, він був дуже нетерплячим. Його влаштовував лише один спосіб збагачення — дуже швидкий. По-друге, був надто самовпевненим. Він збирався стати не просто багатою людиною, а Дуже Багатою Людиною. Він часто заявляв привселюдно: «Мені не потрібен успіх, коли з мене почне сипатися пісок. Ось побачите, я стану мільйонером вже через три роки, через десять років зароблю перші десять мільйонів, а ще через десять — піду на спочинок володарем ста мільйонів дукатів!»
Але поки ці слова залишалися лише порожніми похваляннями. Нетерплячість і самовпевненість руйнували всі задуми підприємця. Тільки-но в його голові виникав черговий грандіозний проект, він відразу хапався за його здійснення, не витрачаючи ані дня на обмірковування й планування. І тому він робив всі помилки, які тільки можна зробити, і стикався з усіма перешкодами, які тільки можна зустріти на шляху до мети. Він ніяк не бажав зрозуміти, що квапливість призводить до краху навіть найкращі починання, що ділове процвітання неможливе без розсудливості, обережності і ретельного розрахунку. Цеглину до цеглини, поверх до поверху — ось як будується будинок успіху. А він намагався побудувати всю будівлю разом, анітрохи не піклуючись про розчин, цеглини і навіть фундамент.
Його першою справою стало придбання великої партії товару — для подальшого перепродажу. За його підрахунками він зміг би казково заробити на цій угоді. Всього лише після тижня роботи він повернув би позикові гроші і отримав нагороду — свій перший мільйон! Хоча у нього не було ніякого досвіду в торгових справах, він якимось дивом переконав кредиторів, що операція обіцяє вірний прибуток. Вони дали йому все, що він просив. Але товар доставили із затримкою, він виявився поганої якості, розпродавався не тиждень, а три місяці, і кінцева виручка виявилася набагато менше, ніж розраховував підприємець. Після всіх втрат і повернення боргу він заробив всього-навсього сто тисяч, тобто одну десяту завітного мільйона. Це був серйозний удар по його самолюбству.
Але засмучувався підприємець недовго. На цей раз він взяв у борг відразу п’ять мільйонів (дивно, що завжди знаходилися дурні, які довіряли йому гроші) і вирішив побудувати великий дохідний дім для здачі квартир багатим мешканцям. За його підрахунками (як завжди, райдужним), він мав заробити на цій справі два мільйони — в найгіршому випадку. Але випадок виявився ще гіршим, ніж припускав підприємець. Бажаючи якнайшвидше розпочати будівництво, він вибрав для нового будинку найневдаліше місце в місті і ненадійного підрядника. На будівництво пішов рік — замість обіцяних підрядником шести місяців. Витративши ще рік на безуспішні спроби знайти багатих наймачів, він був змушений продати потворну будівлю. Як не дивно, він якимось чином примудрився заробити і на цьому провалі. Але прибуток виявилася вп’ятеро менше очікуваного — лише чотириста тисяч.
Так тривало й далі. Він весь час ризикував і весь час програвав. Майже всі його підприємства були авантюрами, приреченими на крах. Він завжди хотів більше, ніж міг отримати, і тому ніколи не отримував те, що хотів. Не злічити, скільки безсонних ночей він провів, бродячи по кімнатах свого палацу і придумуючи плани збагачення — всякий раз стовідсотково надійні! Але, на жаль! — Плани знову і знову провалювалися, а його прибуток ніколи не перевищував і п’ятої частки від вкладених грошей. Свої десять мільйонів він заробив лише через двадцять років. Однак він сподівався надолужити згаяне в найближчі три роки. Можна здогадатися, що з цього знову нічого не вийшло. І коли він, нарешті, пішов на спочинок, його статки налічували всього тридцять мільйонів — дуже далеко від стомільйонної мрії.
І сказав учень, вислухавши цю історію:
— Я зрозумів, учитель. У одного є мета — заробити сто дукатів. Він заробляє сто дукатів, і ми говоримо, що він домігся успіху. Інший має намір заробити десять тисяч дукатів, але заробляє всього тисячу. Ми говоримо, що він зазнав невдачі. Виходить, що невдачі у великих справах приносять більше грошей, ніж удачі в малих. А значить, треба не боятися ризику і займатися тільки великими справами.
Мудрець посміхнувся:
— Боргові в’язниці переповнені сміливими підприємцями. Адже щоб розбагатіти на невдачах, теж потрібна удача.
Автор притчі: Сергій Занін
Джерело: pritchi.ru
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців