Одного разу до Вчителя прийшов директор оптової компанії, будівля якої знаходилась неподалік від тієї, в якій знаходилася Школа Шляху:
— Учителю, чи можу я отримати від тебе консультацію?
— Можеш отримати, а можеш і не отримати. Дивлячись про що ти збираєшся запитувати! — посміхнувся Учитель, в той день він був в особливо веселому настрої.
— У мене проблема. Мої продавці (а їх сорок п’ять) їздять по всій країні і укладають контракти, а потім відстежують постачання товарів на адресу своїх клієнтів, спілкуються з ними, підтримуючи стосунки. Я підрахував, і виявилося, що на пошук клієнтів і укладання договорів у них йде приблизно третина часу за рік. Мені здається, що якщо б можна було якось від цього позбавитись, вони приносили б більше користі.
— Ти хочеш дізнатися, як позбавити твоїх продавців від укладення договорів? — здивувався Учитель.
— Так, адже я бачу, що це було б вигідно!
— Що ж… Якби у твоїх продавців зовсім не було клієнтів, вони б, напевне, зовсім не витрачали на них часу.
Підприємець поклонився Учителю і хотів заплатити йому гроші, але Учитель від грошей відмовився.
Коли ми запитали Першого Учня, чи знає він, чому Учитель відмовився від грошей, він відповів, що чув цю історію, хоча вона і трапилася вже після того, як він покинув Школу.
— Думаю, — сказав Перший Учень, — це пов’язано зі словами, які Вчитель нам часто говорив. Ось які це слова: “Не соромся брати стільки грошей, скільки тобі готові дати за користь, яку ти приніс. Не звертай увагу на те, що ти витратив зовсім мало часу чи сил. Інший, той, хто тобі платить, може оцінити цю користь зовсім інакше. Єдине “але”: не бери грошей у людини, чия тупість для тебе очевидна, хай навіть інші вважають її мудрецем. Взяти гроші в такому разі — все одно що вкрасти їх”.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців