У юридичному інституті на лекції викладач запропонував студентам розібратися зі скаргою однієї старенької на свого сусіда по саду. Суть скарги полягала в тому, що поруч з парканом, що розділяє садові ділянки, у сусіда росте яблуня. Деякі її гілки звисають через паркан на територію старенької. А коли дозрілі яблука падають, то прибивають тюльпани, котрі вона вирощує якраз біля цього паркану.
Серед студентів почалася дискусія. Одні стверджували, що оскільки яблуня належить сусідові, то він відповідає за яблука, які ростуть на ній, і винен у збитку, заподіяному старенькій у вигляді пом’ятих тюльпанів. У цьому випадку сусід повинен відшкодувати їй збитки і зробити так, щоб яблука з його яблуні не падали більше на сусідську ділянку. Інші вважали, що якщо яблука висять над територією, яка належить старенькій, то вони вже належать їй. Вона може їх сама зривати і сама дбати про те, щоб вони не псували клумбу. У цьому випадку сусід їй нічого не винен, а вона сама має вирішити свою проблему.
Суперечка тривала довго, але до єдиної думки студенти так і не дійшли. Тоді вони звернулися до викладача з питанням: “Як же правильно?”.
Викладач подивився уважно на аудиторію і відповів:
— Ваша загальна помилка в тому, що ви прийняли первісну скаргу старенької як щось непорушне, як факт. А у вашій роботі потрібно все піддавати сумніву. Невже ви не знаєте, що яблука дозрівають восени, а тюльпани вирощують навесні?!
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців