Одного разу учень запитав: “Учителю, скажи, як варто ставитися до нового співробітника в компанії?”
— Хороше запитання, — сказав Учитель. — Ти маєш на увазі підлеглого чи начальника?
— Радше підлеглого, — відповів учень, — але про начальника також цікаво.
— Новий працівник, — посміхнувся Учитель, — схожий на нового члена твоєї сім’ї. Адже ти не очікуєш від новонародженого немовляти, що він буде вести себе культурно за столом і вмиватися кожного ранку?
— Звісно, ні, — відповів учень.
— Те саме стосується й нового працівника, — продовжив Учитель. — Потрібно не тільки дати йому час звикнути до нових правил, але й постаратися допомогти навчитися їх дотримуватися. І якщо це буде виходити погано, то винен швидше ти, ніж він.
— А якщо новий працівник — начальник? — запитав учень.
— А яка різниця?! — вигукнув Учитель.
— Це — мудрість, — прошепотів, помовчавши, учень. — Дякую тобі!
Але Учитель лише похитав головою:
— Це Шлях. Скільки разів потрібно повторювати, не дякуй мені, дякуй Шляху Торгівлі…
Це ще одна історія, яка підтверджує, що прості аналогії із життя в традиціях Шляху значать набагато більше, ніж найскладніші теоретичні викладки і логічні побудови в інших сучасних підручниках.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Шлях торгівли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців