Незважаючи на те, що моделі монетизації веб-проектів начебто випробувані й довели свою ефективність, проблема заробітку в інтернет-бізнесі досі є актуальною і гострою. Особливо якщо мова йде про контент-проекти і онлайн-сервіси. Користувачі сервісу Quora виділили декілька найбільш типових способів заробітку для безкоштовних веб-сервісів. Багато з цих моделей успішно випробувані найбільшими компаніями, у яких варто повчитися заробляти гроші.
Freemium модель
Модель Freemium прийнято називати класикою для більшості веб-сервісів. Ця модель найбільш випробувана і частіше за інші демонструвала свою ефективність. Freemium передбачає, що клієнтам пропонується безкоштовний продукт (наприклад, програма або гра) з обмеженими функціями або можливостями. За окрему плату користувач отримує «бракуючий» функціонал. Цю модель використовують більшість продуктів SaaS.
Модель «на пробу»
Ця модель працює не для всіх продуктів, однак вона теж довела свою ефективність. Спочатку продукт пропонується безкоштовно, так би мовити, «на пробу» на обмежений період часу (trial version). Після закінчення встановленого терміну для продовження роботи з продуктом або сервісом користувач повинен перейти на платну модель взаєморозрахунків. Наприклад, компанія-розробник 37 Signals для більшості продуктів використовувала безкоштовний 30-денний пробний період.
Цільова рекламна модель
Компаніям, які хочуть заробляти на рекламі, потрібно знати якомога більше про своїх клієнтів і доставляти їм релевантну і таргетовану рекламу. Так заробляють Facebook і Google.
Спонсорська модель
У тому випадку, якщо сервіс побічно допомагає владі та/або великим компаніям, цілком можливий варіант використання спонсорської моделі, простіше кажучи, можна спробувати звернутися до зацікавленої організації за підтримкою. За такою схемою фінансується один із найбільших стартапів, що працюють на ринку MOOC-навчання — проект Khan Academy, спонсорами якого виступають Gates Foundation і Google.
Модель Wikipedia
Суть цієї моделі — у зборі пожертвувань від користувачів. Багато плагінів WordPress, програми та додатки з відкритим вихідним кодом, а також Wikipedia використовують цю модель.
Модель Gillette
Принтери і бритвені верстати знаменитої компанії продаються за заниженою вартістю, оскільки головний і довготривалий прибуток забезпечують змінні картриджі або леза. Принтер або верстат буде марним, якщо його господар не витратиться на другий високоприбутковий додатковий продукт від виробника. В Інтернеті, наприклад, можна створити хмарний сервіс, який дозволить безкоштовно створювати і редагувати документи, однак для того, щоб скопіювати готовий файл на локальний комп’ютер, знадобиться оплата або підписка.
Модель відкритого вихідного коду
Ця модель полягає в наданні безкоштовного продукту в розрахунку на отримання грошей від його підтримки, настройки, кастомізації та установки. Більшість програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом працює за цією моделлю.
Плата за перевищення безкоштовних лімітів
Ця модель подібна Freemium-моделі. Користувачам безкоштовно надається повноцінний продукт, в якому обмежені обсяги (масштаби) його використання — наприклад, простір для зберігання даних (як в Dropbox), або кількість скачувань. Щоб скористатися продуктом у міру своїх потреб, клієнту доводиться платити.
Модель «Кредитна картка»
У цій моделі продукт робиться безкоштовним для однієї сторони (споживачів), а за допомогою мережевих ефектів дохід приходить від іншої сторони (продавців). Подібну модель вже використовують Facebook, Yelp та інші онлайн-сервіси.
Допродаж / крос-продаж (Up-sell / Cross-sell)
Пропозиція безкоштовного продукту з метою просування преміального продукту в тому ж сегменті. Наприклад, на фінансовому сайті може бути безкоштовний інформаційний сервіс котирувань акцій, а за плату пропонуються аналітичні звіти та інструменти фінансового планування.
Модель Zynga
Отримання прибутку від продажу віртуальних продуктів або відкриття нових рівнів всередині безкоштовної гри.
За матеріалами ToWave
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців