Є латинська приказка: festina lente — «поспішай повільно». У давнину римляни були не єдиним народом, який поважав акт свідомої бездіяльності. Китайський мислитель Лао-цзи став автором доктрини у-вей, «пасивного досягнення».
Мало хто розуміє, що прокрастинація (від лат. procrastinatio — відкладання, відстрочення) — це наш природний захист: нехай все йде своєю чергою і вправляється в антикрихкості. Повільність виходить з екологічної або природної мудрості і не завжди є поганою. На екзистенційному рівні моє тіло повстає проти поневолення. Моя душа бореться з прокрустовим ложем нового часу. Так, звичайно ж, у сучасному світі декларація про доходи сама собою не напишеться, — але коли я відкладаю нетерміновий візит до лікаря або ухиляюся від написання глави, поки моє тіло не скаже мені, що я готовий — по суті, я використовую дуже потужний природний фільтр. Я пишу, тільки коли мені це подобається і тільки про те, про що мені подобається писати, — а читач не дурень. Тому я оцінюю прокрастинацію як вимогу внутрішнього «я» та мого довгого еволюційного минулого протистояти втручанню у процес творення. Тим часом низка психологів і фахівців із поведінкової економіки вважає, що прокрастинація – це хвороба, яку треба лікувати.
Поки що прокрастинацію не включили до списку психічних захворювань; дехто пов’язує її із згадуваним у Платона станом акразії, у якому зникає самоконтроль і послаблюється воля; інші говорять про абулію, коли людина стає безвільною. Фармацевтичні компанії можуть одного разу винайти для прокрастинаторів якісь таблетки.
Переваги прокрастинації проявляються і в медицині: повільність захищає вас від помилки, дозволяючи природі зробити свою роботу — не забуватимемо той незручний факт, що природа припускає менше помилок, ніж вчені.
Психологи та економісти, які вивчають «ірраціональне», не зрозуміють, що інстинкт прокрастинації прокидається лише тоді, коли життя людини поза небезпекою. Якщо я побачу лева, що входить до моєї спальні, або вогонь у бібліотеці мого сусіда, моя реакція буде блискавичною. Так само я не тягну час, коли отримую серйозну травму. При цьому я справді зволікаю, коли стикаюся з незвичайними умовами чи процедурами. Я зволікав і відкладав операцію на хребті, коли пошкодив спину, і повністю вилікувався в Альпах, де влаштовував пішохідні прогулянки після занять зі штангою. Психологи та економісти хочуть, щоб я вбив свій інстинкт (вбудований детектор нісенітниці), який підказує мені відкласти необов’язкову операцію, щоб звести ризик до мінімуму, — і це образа антикрихкості людського тіла.
Прокрастинація — послання від нашої природної сили волі, яке отримується за допомогою низької мотивації, а значить, вирішити проблему можна, змінивши середовище (або змінивши професію) так, щоб вам не довелося воювати з власними мотивами. Мало хто доходить до логічного висновку: прокрастинація — штука хороша, це натуралістичний механізм прийняття рішення на основі оцінки ризику.
Джерело: Насім Талеб «Антикрихкість. Про (не)вразливе у реальному житті»
Ілюстрація: shutterstock.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців