Одного разу Майстер, який жив високо в горах, сказав своєму учневі:
— Сьогодні ми підемо в долину, до людей, і будемо відповідати на їхні запитання.
Вони спустилися з гір, вийшли на дорогу, сіли на узбіччі і стали чекати…
Незабаром почали приходити люди і задавати Майстру питання — про сенс життя, про світоустрій, про Всесвіт… але Майстер мовчав.
І от коли стемніло і люди розійшлися, на дорозі з’явився подорожній. Він підійшов до Майстра з учнем і сказав:
— Добрі люди, підкажіть, як мені дійти до селища за тим пагорбом?
І раптом Майстер заговорив, почав пояснювати йому, як пройти до селища, а в підсумку ще й вирішив провести подорожнього і допомогти йому нести сумки.
Коли вони допомогли цій людині і поверталися до себе в гори, учень, котрий весь цей час мовчав, не витримав і задав Майстру питання:
— Майстер, скажи, чому, коли сьогодні до тебе приходили люди і ставили розумні запитання, ти мовчав, а варто було підійти якомусь подорожньому і запитати дорогу, ти раптом заговорив і, мало того, навіть вирішив провести його до селища…?
Майстер відповів:
— Тому що за цілий день це була єдина людина, яка знала, чого хотіла…
Ілюстрація: Shutterstock
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців