Ми часто кидаємося словом «дурість». Ми навішуємо такий ярлик на людей (трапляється, що назавжди). Насправді у кожного є маса можливостей допустити дурість, і краще пам’ятати про це, перш ніж затаврувати когось (або самого себе). Дурними бувають вчинки, але не люди. Про види дурості розповідає у своєму блозі Сет Годін (Seth Godin).
Поганий аналіз — класичний вид дурості. Це дурість не в сенсі «якби ж знати раніше те, що ти знаєш зараз». Це простіше запитання: «Враховуючи те, що було ясно на той час, чому ти прийняв таке погане рішення?»
Свідоме невігластво — це такий вид дурості, коли ви не намагаєтеся знайти інформацію, яку корисно знати, перш ніж виступити, прийняти рішення або “спустити курок”.
Недолік культурного розуміння часто приймають за дурість. Це часто відбувається, коли ми ляпнули щось не подумавши. І особливо безглуздо виглядає, коли ми свідомо неосвічені щодо того, що нам варто було б знати.
Нездатність «читати» людей — це не прояв дурості, але може виглядати таким. Деякі люди просто на це нездатні, але найчастіше нам через брак зусиль або емпатії не вдається побачити людей такими, якими їх бачать інші.
Неуважність — головне виправдання для дурних рішень. Адже коли відбувається якась дурість, зазвичай це тому, що ми не порахували відповідне рішення важливим — з усіма наслідками. Загалом, це не найкраще виправдання, хоча і поширене.
Саморуйнування — дуже поширена форма дурості серед тих людей, хто не впевнений, що заслуговує дані їм привілеї та можливості.
Емоційна дурість трапляється тому, що у нас виникає спокуса виплеснути і підтримувати драму, яка відбувається в нашій голові. А вона не дає нам побачити або осмислити те, що у нас перед очима.
Страх, звісно, лежить в основі багатьох наших невірних суджень.
Небажання бути правим — це теж форма страху. Якщо ви робите дурниці, у вас немає необхідності користуватися тими шансами, які б ви отримали, якби виявилися праві.
Бути повільним не означає бути дурним, зовсім ні. Просто так ви не виграєте багато призів на ігровому шоу.
Короткостроковий егоїзм — це ми часто спостерігаємо в людях, яких повінні знати краще. Але вони знову і знову потрапляють в цю пастку, оскільки це стає звичкою.
Поспішні судження — особливо складна варіація на тему дурості. Наша неготовність жити із двозначністю і невизначеністю змушує нас приймати рішення, коли час для цього ще не настав.
Дурість зовсім не обов’язково невиліковна.
Ілюстрація: Shutterstock
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців