Джефф Безос (Jeff Bezos) завжди дуже уважно ставився до найму. Ось що він написав у 1998-му році акціонерам (4 роки після заснування Amazon): «У такому динамічному середовищі, як Інтернет, неможливо домогтися результатів без екстраординарних людей… Ми поставили високу планку в нашому підході до найму, і ми не будемо її опускати, оскільки ефективний найм є найважливішим елементом успіху компанії».
Із тих пір Безос доручив своїм менеджерам із найму набирати людей, грунтуючись на трьох важливих критеріях. Отже, вони шукають відповіді на наступні питання.
1. Чи буду я захоплюватися цією людиною?
Безос хоче, щоб рекрутери захоплювалися тими людьми, яких вони наймають, а не навпаки. Він вважає, що така людина може стати прикладом для інших і у неї буде чому повчитися. Один тільки цей критерій говорить про захмарні стандарти найму.
2. Чи зможе ця людина підняти середній рівень ефективності групи, в якій вона буде працювати?
Нові співробітники, вважає Безос, повинні розвивати компанію. «Планка постійно піднімається. Я прошу людей уявити нашу компанію через п’ять років. У цей момент кожен із нас повинен озирнутися і сказати: “У нас такі високі стандарти — добре, що я встиг свого часу сюди потрапити!”».
3. У чому вона може бути суперзіркою?
Безос шукає в нових співробітниках особливі знання, вміння і інтереси (захоплення), які він може внести в культуру компанії. І вони не обов’язково мають бути пов’язані з роботою. Безос наводить приклад одного співробітника, який є національним чемпіоном з орфографії.
Вже пройшло майже 18 років із того моменту, коли Безос озвучив ці критерії найму, і, з огляду на успіх Amazon, вони точно заслуговують на увагу. Так що, якщо ви зацікавлені в розвитку вашої команди, візьміть у свої руки контроль над вашою корпоративною культурою і зробіть її частиною процесу найму. Ваші стандарти найму повинні залишатися високими, незалежно від того, наскільки вони подобаються менеджерам з найму. Ви можете не переймати повністю філософію Amazon, але деякі прийоми Безоса однозначно заслуговують на увагу.
За матеріалами The Muse.
Ілюстрація: Benjamin Wachenje