Якось учень запитав вчителя:
— Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.
— Якщо ти на кого-небудь розлютишся або образишся, — сказав учитель, — то візьми цю картоплину. З одного її боку напиши своє ім’я, з іншого — ім’я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплину в пакет.
— І це все? — Здивовано запитав учень.
— Ні, — відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожного разу, коли на кого-небудь образишся, додавай у нього чергову картоплину. Учень погодився.
Минув якийсь час. Пакет учня поповнився ще кількома картоплинами і став уже досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж картопля, котру він поклав на самому початку, стала псуватися. Вона покрилася слизьким гидким нальотом, деяка проросла, а інша зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах.
Учень прийшов до вчителя і сказав:
— Це вже просто неможливо носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй щось інше.
Але вчитель відповів:
— Те ж саме відбувається і в тебе в душі. Коли ти на кого-небудь злишся, ображаєшся, то у тебе в душі з’являється важкий камінь. Просто ти це одразу не помічаєш. Потім каменів стає все більше. Вчинки перетворюються у звички, звички — в характер, який народжує смердючі пороки. І про цей вантаж дуже легко забути, адже він занадто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес зі сторони. Кожного разу, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей вантаж.
Ілюстрація: Shutterstock
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців