Притча про повноту і порожнечу

Одного разу Будда розмовляв зі своїм учнем за ім’ям Шарипутра. Стоячи перед ним, Будда підняв глиняну чашу з водою і запитав Шарипутру:

— Повна ця чаша чи порожня?

— Повна, Просвітлений, — відповів учень.

— Це не зовсім так, — Будда похитав головою. — Вона дійсно повна води, але порожня від багато чого іншого. Від хліборобів, буйволів, сіл і так далі. Чи згоден ти зі мною, Шарипутра?

— Так, — кивнув той.

Тоді Будда вилив воду і знову підняв чашу, питаючи:

— А зараз? Повна чаша чи порожня?

— Тепер вона порожня, Просвітлений, — вже не так впевнено відгукнувся Шарипутра.

— Це не зовсім так, — знову сказав Будда. Тепер вона порожня не лише від буйволів, хліборобів і сіл, а й від води, це вірно. Але вона сповнена повітря! Крім того, вона сповнена можливостей: у неї тепер можна що-небудь налити.

Потім Будда пояснив, що всі речі одночасно порожні від чогось і сповнені чогось. Ніщо не буває просто повним або порожнім.

— У цілому, Шарипутра, — сказав він, весь світ порожній і повний. Він сповнений явищ, світів, людей та іншого, але порожній від незалежного існування. Ніщо не існує незалежно. Все чимось обумовлено, все з чогось складається. Ця чаша складається з глини. Але я був не досить точним, коли сказав, що вона вільна від води: адже якби не було води, не було б і глини. Так що в цій чаші присутня вода. Більш того, я говорив, що вона порожня від хліборобів, але й це теж не так. Адже якби не було хліборобів, гончарі б померли від голоду, а значить, не було б і глини. Значить, у цій чаші присутні і хлібороби. Те ж саме можна сказати і про села, і про буйволів, і про все інше. Весь світ присутній у цій чаші. Світ — це безмежне переплетіння взаємних залежностей. І немає такої речі, яка стояла б осібно, ні від чого б не залежала і ні з чого б не складалася. Тому, Шарипутра, всі речі повні інших речей, а, відповідно, порожні від незалежного існування.

Ілюстрація: Shutterstock